Герої, яких забрала війна у грудні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Наймолодшому із загиблих у бою було 22, найстаршому — 49
ЗМІ відомо про смерть 13 бійців. 7 — бойові втрати. Інформація про деяких — неповна.
Наймолодшому із загиблих у бою було 22, найстаршому — 49. Найгострішою була ситуація 13 грудня, тоді Україна втратила 2 бійців. 4 грудня було найбільше обстрілів — 24.
Поранення отримали 24 захисники України. 1, 2, 10, 12, 17, 19, 21, 22, 23, 26, 29 грудня обійшлося без поранених, за даними штабу Операції об'єднаних сил. Російські окупаційні війська порушували режим тиші 316 разів.
23 грудня противники вперше за рік жодного разу не порушили режим тиші.
Починаючи з 00:00 29 грудня 2018 року на Донбасі почався режим тиші у зв'язку з прийдешніми святами.
Богдан Хлівний
25-річний Богдан Хлівний 4 грудня загинув від кулі снайпера неподалік Новозванівки Попаснянського району Луганської області. Старший солдат 1-го батальйону 14-ї бригади ЗСУ.
Родом з Кривого Рогу Дніпропетровської області. Після закінчення коледжу вступив на заочне відділення донецького юридичного інституту МВС. Контракт на службу із Збройними силами підписав 29 вересня 2016-го.
«Росли разом, в школі одній вчилися. Був життєрадісний, веселий хлопець. Було дуже багато планів у нього на життя. Так сталося, він пішов на війну. Захищати нас, матерів наших, щоб спали ми спокійно. Мав ось приїхати на відпустку, на Новий рік», – розповів друг дитинства воїна Микита Осіпенко.
За особисту мужність і героїзм, самовідданість та вірність військовій присязі й народу України, проявлені при виконанні військового обов'язку Хлівний Богдан Геннадійович нагороджений посмертно нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня.
Олександр Коломієць
29-річний Олександр Коломієць родом із села Маркізівка Золотоніського району. Загинув на російсько-українській війні 7 грудня унаслідок кульового поранення на Маріупольському напрямку.
Молодший сержант, заступник командира бойової машини у 128-й гірсько-штурмовій закарпатській бригаді. Служив з 2014-го. Бойові товариші говорять про нього як про веселого, товариського хлопця, який по праву вважався кращим навідником-оператором в роті.
«Завжди був радісний, веселий, виконував завдання справно, важко втрачати побратимів, побратими нашого підрозділу досі не вірять, що Олександра немає», – розповів побратим загиблого з позивним «Адвокат».
Владислав Простяков
22-річний Владислав Простяков загинув на російсько-українській війні 13 грудня від отриманих поблизу Гнутового на Донеччині поранень. Військовослужбовець 79-ї десантно-штурмової бригади.
Родом з Вільногірська Дніпропетровської області, жив у Дніпрі. Після проходження строкової служби у 2016-му. підписав контракт. За освітою - кулінар.
З дитинства цікавився навколишнім світом, був допитливим і спостережливим. Захоплювався спортом, непогано грав у футбол. Всюди і завжди був компанійським, мав багато друзів. Навчався спочатку у Вільногірській ЗОШ № 2, а після 9-го класу вчився у Дніпрі.
Був нагороджений медаллю «За звитягу та вірність».
Віктор Куроп'ятник
45-річний Віктор Куроп'ятник загинув на російсько-українській війні 13 грудня від кулі снайпера поблизу Гнутового на Донеччині.
Старший сержант, командир відділення у 79-й десантно-штурмової бригади.
Народився у селі Аджамка Кропивницького району Кіровоградської області, жив у Кропивницькому.
«Він себе показав як мужній, сильний, відповідальний. Ми з ним заповнювали його анкетні дані. Я побачила – в нього троє дітей. Я кажу – «у вас троє дітей». А він відповідає, що скоро Новий рік і треба не забути подарунки купити, молодшеньким відправити. Старшенькому теж. Він дуже тепло відгукувався про свою сім'ю, гарний сім'янин був», – розповіла психологиня бригади Наталія Гончарова.
Денис «Мол» Лошкарьов
39-річний Денис «Мол» Лошкарьов загинув на російсько-українській війні 15 грудня від кулі снайпера поблизу Гнутового на Донеччині. Молодший сержант, командир взводу у батальйоні спецпризначення «Донбас» - 15-го полку Нацгвардії.
Родом з Херсона. Отримавши у лютому 2015-го повістку, підписав контракт на службу до закінчення особливого періоду. За освітою – юрист.
«Він був людиною слова. Денис, свого часу, був головою Херсонської самооборони. Для нас він завжди був лідером, командиром нашого взводу. За своїх бійців стояв, боровся. До роботи ставився відповідально. Сам постійно навчався, інших вчив. Його поважали всі у підрозділі. Він служив у нас з 2015 року, пройшов Широкине, і потім об'їздив всю лінію фронту. До армії прийшов за велінням серця», – розповів боєць батальйону спецпризначення в/ч 3035 Олег Жаріков.
Олексій Гребенюк
49-річний Олексій Гребенюк помер 17 грудня. 7 листопада отримав важке поранення у живіт поблизу Новолуганського на Світлодарській дузі. Помер у Головному військовому шпиталі у Києві, не приходячи до тями.
Сержант, снайпер у 72-й бригаді ім. Чорних Запорожців.
Родом із міста Кролевець на Сумщині. У березні 2015-го почав служити за мобілізацією. У травні 2017 року підписав контракт на службу у ЗСУ.
«Третій раз він був на фронті. Перша війна – служив в Афганістані. Друга війна в нього почалася в 2015-му році. В 2016-му – звільнився. 8 місяців був вдома, і знову пішов в 72-гу бригаду снайпером. В зоні АТО служив в Новолуганському», – розповіла Наталія Максименко, волонтерка «Волонтерської спільноти «Разом переможемо».
21 грудня у місті оголосили Днем жалоби за померлим воїном.
Євген Тоненько
28-річний Євген Тоненько помер 25 грудня унаслідок кульового поранення голови унаслідок отриманого неподалік селища Кримське Новоайдарського району на Луганщині бойового поранення. Був навідником 109 батальйону 10 гірсько-штурмової бригади ЗСУ.
Родом із Маріуполя на Донеччині, останнім часом жив у селі Старий Розділ Миколаївського району на Львівщині. На війну пішов ще 2014-го.
Воював у батальйоні спецпризначення «Донбас" НГУ – боронив Широкине, також – у складі 16 батальйону «Полтава».
«З чистим серцем віддав усього себе до кінця. Вже чотири роки воює. Він був спершу в батальйоні Донбас, потім пішов у ЗСУ, і ось, як бачите, до останнього подиху захищав Батьківщину й помер під час виконання бойових обов'язків», – казав брат загиблого Дмитро Тоненьков.
Євген познайомився з дружиною на війні. Вони разом пройшли Іловайський котел і бої за Дебальцеве. Їхню пару називали «обличчями 10 бригади» – символом того, що «Схід і Захід разом».
Читайте також матеріали «Главкома»:
Герої, яких у нас забрала війна у 2016-му. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у 2017-му. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у січні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у лютому 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у березні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у квітні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у травні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у червні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у липні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у серпні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у вересні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у жовтні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у листопаді 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Коментарі — 0