Герої, яких забрала війна у серпні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
У серпні на Донбасі в результаті російської агресії загинули 18 українських бійців
Минулого місяця у війні на Донбасі Україна втратила 18 бійців, пише «Цензор».
Федір Калманович Балог (позивний Одеса) народився 10.05.1973 року у селі Вишково Хустського району Закарпатської області. У дитинстві разом із родиною переїхав до села Парасковія Кегичівського району Харківської області. Закінчивши сільську школу, хлопець вступив до професійно-технічного училища №60. Відслужив строкову службу, після чого працював у сфері сільського господарства.
Сержант, навідник-оператор 3-го відділення 2-го взводу 3-ї роти 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув 4 серпня близько 19.00 в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок кульового поранення, зазнаного під час бою. Похований 7 серпня у Парасковії. У нього залишилися дружина та троє дітей.
Віктор Вікторович Кандалюк народився 09.08.1983 року у місті Южне Одеської області.
До війни працював електрогазозварником у порту «Южний». Солдат, навідник-оператор 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 8 серпня вдень в районі міста Мар’їнка Донецької області від кульового поранення, завданого ворожим снайпером. Спочатку офіційною версією загибелі вважався серцевий напад, адже куля увійшла під пахву, і рану помітили лише при проведенні судово-медичної експертизи. Похований 10 серпня у Южному. У нього залишилися мати та син.
Андрій Юрійович Єлістратов народився 23.10.1991 року у Ризі (Латвія). 1994 року разом з родиною переїхав жити до Луцька. Навчався у НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 10 - професійний ліцей» та Волинському коледжі Національного університету харчових технологій, після чого працював бухгалтером.
З 2010 до 2013 року служив за контрактом у 30-й окремій механізованій бригаді. Призваний за мобілізацією 09.04.2014 року, зазнав поранення на фронті у липні того ж року, був демобілізований у 2015-му, а у березні 2016-го підписав із ЗСУ контракт. Старший розвідник 14-ї окремої механізованої бригади. Загинув 8 серпня близько 17.30 в районі міста Золоте Луганської області внаслідок поранень, зазнаних під час обстрілу автівки з військовослужбовцями з ПТРК. Похований 11 серпня на Алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа. У нього залишилась мати.
Дмитро Михайлович Український (позивний Шубін) народився 03.11.1979 року у селі Хрестівка Донецької області. Мешкав у місті Лисичанськ. Молодший сержант, командир відділення штабних машин взводу управління розвідувальної роти 24-ї окремої механізованої бригади.
8 серпня цього року Дмитро Михайлович виконував бойове завдання у так званій сірій зоні. Він був командиром групи прикриття, яка потрапила у засідку та вступила у боєзіткнення з найманцями РФ. Основна група отримала доповідь про засідку та наказ відходити,у той самий час Шубін з молодим побратимом вели бій. Дмитро наказав побратиму відходити до своїх, а сам залишився на місці, прикриваючи молодого бійця. Після цього зв’язок із ним було втрачено. Пошуки зниклого воїна результату не дали, а згодом найманці РФ опублікували світлини тіла загиблого бійця ЗСУ, і побратими упізнали Дмитра за татуюваннями, що були зроблені ще 2014 року. Тіло Героя було передане нашій стороні 10 серпня. Похований 15 серпня у Лисичанську. У нього залишилась дружина, з якою Дмитро Михайлович одружився за тиждень до загибелі.
Сергій Михайлович Цепух народився 03.04.1992 року у селі Видерта Камінь-Каширського району Волинської області. Хлопець закінчив сільську школу, після чого вступив до Рівненського державного базового медичного коледжу, у якому здобув фах фельдшера. Після навчання його було призвано на строкову службу. 2014 року Сергій Михайлович добровольцем записався у лави Національної Гвардії України, служив санітарним інструктором 1-го полку охорони особливо важливих державних об’єктів.
У червні 2017 року Сергія було залучено до Об’єднаних Сил, що виконують бойові завдання на Сході нашої країни. Старший сержант, фельдшер медичного пункту 3-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 9 серпня близько 20.00 в районі міста Мар’їнка Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ. Похований 12 серпня у рідному селі. У нього залишились батьки та брат.
Михайло Михайлович Яровий народився 19.09.1977 року у Кропивницькому.
Після закінчення школи №22 хлопець вступив до вищого професійно-технічного училища №4, де здобув спеціальність слюсаря-ремонтника 3-го розряду. 18.06.2018 року був призваний за контрактом Кропивницьким РВК. Пройшов навчання у 169-му навчальному центрі «Десна», після чого був доправлений до свого підрозділу. Солдат, гранатометник 2-го відділення 3-го взводу 9-ї роти 3-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 13.08.2018 року о 19.50 в районі міста Мар’їнка Донецької області від множинних осколкових поранень, зазнаних внаслідок підриву на міні. Похований 16 серпня у Кропивницькому. У нього залишилися мати, цивільна дружина та дитина.
Федір Федорович Балахчі народився 27.11.1972 року у селищі міського типу Сартана Донецької області. Працював у цивільному житті водієм, а починаючи з 2014 року перебував на службі у Державній прикордонній службі України, а 2016 року підписав із ЗСУ контракт.
Старший матрос, водій 1-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї роти морської піхоти 503-го окремого батальйону морської піхоти. Загинув 14 серпня близько 19.00 в районі селища Гнутове Донецької області внаслідок осколкових поранень, зазнаних під час артилерійського та мінометного обстрілів наших позицій. Похований 16 серпня у Маріуполі. У нього залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
Василь Юрійович Крищук народився 26.03.1982 року у місті Володимир-Волинський Волинської області. 1999 року отримав фах будівельника у Володимир-Волинському вищому професійному училищі. Брав участь у миротворчій місії в Іраку під час несення військової служби. Активний учасник Революції Гідності, член ВО «Свобода», у липні 2014 року разом із побратимами пішов на війну у складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Січ».
Демобілізувавшись, Василь Юрійович не зміг перебувати на мирній території, адже були у його країні землі, на яких вирувала війна, тому восени 2017-го він підписав із ЗСУ контракт. Старший солдат 3-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади. Загинув 18 серпня о 8.00 ранку в районі міста Золоте Попаснянського району Донецької області під час бою з ДРГ найманців РФ, куля увійшла збоку від бронежилета та вразила серце. Похований 22 серпня у Володимирі-Волинському. У нього залишилися мати, дружина та двоє дітей.
Владислав Олексійович Бондаренко (позивний Прокурор) народився 02.05.1997 року у селі Комишувате Мангушського району Донецької області. З 2016 року перебував на військовій службі, брав участь у боях в районі Авдіївки та Красногорівки. Сержант, командир кулеметного відділення 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув 18 серпня увечері в районі міста Авдіївка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ. Похований 21 серпня у Комишуватому. У нього залишилися батьки.
Георгій Сергійович Ольховський (позивний Ольха) народився 08.01.1989 року у селі Зарічне Сімферопольського району (Крим). Після анексії півостріва переїхав до Луцька. Після завершення 8 класів середньої школи № 40 Сімферополя навчався у військовому ліцеї Алушти.
У 2007-2009 роках чоловік проходив строкову військову службу в Очаківському 73-му морському центрі спеціальних операцій, після чого вступив до Львівської Національної Академії Сухопутних Військ, яку закінчив влітку 2014-го року у званні лейтенанта. Після закінчення пішов до 128 гірсько-піхотної бригади. Брав участь у боях біля Авдіївки, Станиці Луганської, Дебальцевого, шахти Бутівка, Горлівки. Загинув 23 серпня близько 2.00 в районі села Старогнатівка Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ. Похований 26 серпня на міському кладовищі Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань. У нього залишилися дружина, донька та син.
Андрій Олександрович Чирва народився 27.10.1972 року у місті Мирноград (на той час – Димитров) Донецької області. Мешкав у Покровську. Коли на Сході розпочалася війна, чоловік спочатку займався волонтерською діяльністю, 15.02.2017 року був призваний за контрактом Покровсько-Селідовським ОМВК Донецької області.
Старший солдат, механік-водій 2-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади. Загинув 23 серпня близько 6.50 в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області під час довготривалого бою з силами противника, який спробував захопити наші передові спостережні пункти вздовж Бахмутської траси. У тому бою загинуло четверо бійців «Айдару», ще семеро зазнали поранень. Похований 27 серпня у Покровську. У нього залишилися мати та дружина.
Михайло Миколайович Щербанюк народився 25.11.1989 року у селі Бережани (на той час – Комунарівка) Калинівського району Вінницької області.
04.11.2017 року підписав із ЗСУ контракт. Старший солдат, старший стрілець 3-го відділення 3-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади. Загинув 23 серпня близько 6.50 в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області під час довготривалого бою з силами противника, який спробував захопити наші передові спостережні пункти вздовж Бахмутської траси. У тому бою загинуло четверо бійців «Айдару», ще семеро зазнали поранень.
У батьків Михайло залишався один (кілька років тому померла його сестра). Похований 26 серпня у рідному селі.
Мар’ян Володимирович Найда (позивний Нейтон) народився 13.04.1997 року у Львові.
Закінчив Львівський навчальний комплекс ЛНВК «Провесінь». Продовжив навчання у Львівському автомобільно-дорожньому коледжі та Технічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка».
Старший солдат, командир бойової машини-командир відділення 2-го штурмового відділення 1-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади. Загинув 23 серпня близько 6.50 в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області під час довготривалого бою з силами противника, який спробував захопити наші передові спостережні пункти вздовж Бахмутської траси. У тому бою загинуло четверо бійців «Айдару», ще семеро зазнали поранень. Похований 26 серпня у Львові. У нього залишилися мати та брат.
Тарас Станіславович Проценко (позивний Тарік) народився 15.05.1976 року у селищі міського типу Лисянка Лисянського району Черкаської області. Мешкав у Києві. 1993 року хлопець закінчив сільську школу. Ще з юних років він був запальний до футболу, цікавився усім, у його шкільному атестаті було лише кілька четвірок, все інше він знав на відмінно.
Солдат, заступник командира бойової машини-командир відділення 2-го відділення 3-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади. Загинув 23 серпня близько 6.50 в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області під час довготривалого бою з силами противника, який спробував захопити наші передові спостережні пункти вздовж Бахмутської траси. У тому бою загинуло четверо бійців «Айдару», ще семеро зазнали поранень. Похований 26 серпня у Лисянці. У нього залишились батьки, дружина та двоє дітей.
Василь Володимирович Нечитайло народився 13.05.1966 року у селі Новомиколаївка Вітовського району Миколаївської області. Сержант, командир відділення 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 23 серпня о 15.45 в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області внаслідок поранень, зазнаних під час обстрілу водовозу ЗСУ протитанковою керованою ракетою. Похований 25 серпня у Новомиколаївці. У нього залишилися дружина та троє дітей.
Станіслав Васильович Д’яконов народився 24.03.1985 року у селі Червоне Білопільського району Сумської області. З 2011 року мешкав у селі Сергіївка. Працював будівельником, а у 2015 році був призваний за мобілізацією та проходив службу у 13-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
14.11.2016 року підписав із ЗСУ контракт. Старший солдат, навідник кулеметного відділення протитанково-кулеметного взводу 2-ї роти 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 24 серпня о 15.40 в районі селища міського типу Південне на Горлівському напрямку від смертельного кульового поранення, зазнаного під час бою з найманцями РФ. Похований 28 серпня у Сергіївці. У нього залишилися мати та двоє братів.
Сергій Валерійович Левченко народився 15.09.1987 року у Сєвєродонецьку. Навчався у 10-й школі, закінчив Сєвєродонецький професійний ліцей, працював на заводі залізобетонних виробів. Проходив навчання у навчальному центрі «Десна», після чого протягом двох років перебував у лавах Збройних Сил України. Солдат, командир бойової машини 1-ї роти механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади. Загинув 26 серпня в районі селища Кримське Луганської області під час виконання бойового завдання внаслідок підриву на міні. Похований 28 серпня у Сєвєродонецьку. У нього залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
Олександр Сергійович Бережанський (позивний Берія) народився 20.01.1976 у селі Ланцевому Більмацького району Запорізької області. Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади. Загинув 26 серпня в районі селища Кримське Луганської області під час виконання бойового завдання внаслідок підриву на міні. Похований 28 серпня у Ланцевому.
Читайте також матеріали «Главкома»:
Герої, яких у нас забрала війна у 2016-му. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у 2017-му. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у січні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у лютому 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у березні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у квітні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у травні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у червні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Герої, яких забрала війна у липні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно
Коментарі — 0