Чеченець і бурят увірвались в будинок з гранатою. Свідчення жителів звільненого Макарова (фото)

Селище Макарів Бучанського району, що на Київщині, кілька разів переходило «з рук в руки». Вперше селище звільнили 2 березня. Але потім загарбники знову його відбили. Вдруге про звільнення Макарова надійшла інформація 21 березня. Але бої знову поновилися. Військові називали селище «сірою зоною» через те, що тривалий час не вдавалося взяти його під повний контроль. І ось тепер, нарешті, місцеві мешканці наважилися вийти з укриття. Вони розповідають страшні подробиці життя в окупації.

«Главком» поспілкувався з 26-річною Тетяною, вона з родиною та її батьки лише тепер вийшли окупації.

Далі пряма мова:

У Макарові неподалік гольф-клубу був будинок, в якому жили мої батьки пенсіонери та моя сім’я (я, чоловік та двоє дітей). Як все почалося, ми з дітьми дві доби ховалися і в домі, і в погребі, в холоді і темряві. Потім вирішили виїхати до бомбосховища у будинку культури. Виїхали ми з дітьми, а мої батьки залишилися в будинку, бо потрібно було годувати курей, німецьку вівчарку і шістьох котів.

Ще через два дні прийшло повідомлення від мами: «Ми палаємо, допоможіть». Ми відповіли, щоб вони тікали з будинку куди завгодно. Та вони не послухали і під обстрілами гасили будинок. Це було важко зробити, бо не було ані світла, ані води. Будинок загорівся тому, що снаряд потрапив на третій поверх. Через сильний вітер вогонь дуже швидко поширився на решту поверхів. В момент вибуху батьки перебували усередині будинку. Як потім розповіли сусіди, які прибігли допомагати гасити пожежу, батьки були розгублені, сиділи в диму у будинку. Добре, що їх витягнули на вулицю і добре, що живі. Та палаючий будинок – це був тільки початок жахіття.

До сусідки, у якої мої батьки сховалися після порятунку, зайшли російські військові. Перший назвався «Чеченцем», другий «Якутом». Усіх, хто був у будинку, вони поклали на підлогу і наказали віддати телефони. Також погрожували гранатою, що підірвуть всіх, якщо знайдуть у хаті зброю, або ще телефони, які не віддали.

Так от, вони перерили весь будинок, нічого не знайшли. Росіяни були дуже агресивні, виснажені. Вони не звертали увагу на те, що перед ними літні люди. Вони лякали, казали «вы убили моего брата». На щастя, це пекло закінчилося через кілька днів після цього, коли мої батьки змогли виїхали з Макарова, з-під куль».

Макарівська громада з 24 березня контролюється військами Збройних сил України. Проте у селищі відсутні зв’язок, вода і газопостачання. Час від часу по селищу «прилітає» від окупантів. Влада не рекомендує мешканцям, які виїхали, повертатися до своїх будинків як через обстріли, так і через мінування навіть тіл загиблих, розповіли «Главкому» місцеві мешканці.