Держави континенту можуть переосмислити надійність Росії
До подій минулого тижня в Росії здавалося, що наступним форпостом групи «Вагнера», скоріш за все, стане Буркіна-Фасо, аніж Білорусь. Проте саме до Білорусі прибув Євген Пригожин 27 червня в межах угоди, яку, за словами Олександра Лукашенка, він уклав між бунтівним лідером воєнізованої мережі та Володимиром Путіним. Із Білорусі Пригожин намагатиметься керувати жорстокими африканськими операціями, які стали вирішальними не лише для його імперії, але й для Кремля.
«Вагнер» виконав «величезну кількість завдань в інтересах Російської Федерації» в африканських та арабських країнах, поскаржився Пригожин у телеграм-повідомленні 26 червня 2023 року. Група найманців «Вагнер» відправила бойовиків до п'яти африканських держав, включаючи Малі та Центральноафриканську Республіку (ЦАР), де операції під керівництвом «інструкторів» триватимуть і надалі, запевнив того ж дня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Окрім того, «Вагнер» виконував певні завдання ще у щонайменше семи інших країнах континенту, а також у Сирії.
Але навіть якщо Пригожина й відсторонять од справ, дуже малоймовірно, що «Вагнер» залишить Африку. Кремль не захоче втрачати те, що було джерелом його впливу на континенті. Швидше за все, вагнерівці відступлять з Африки лише тоді, коли самі африканці почнуть сприймати Росію як слабкого та ненадійного партнера.
Аби передбачити, що може статися з «африканською імперією» «Вагнера», слід зрозуміти, як саме вона функціонує. Не існує жодної компанії Wagner Inc., а є мережа пов'язаних з російською державою фірм, які працюють (наче колоніальні підприємства 19 століття) за контрактами з іноземними урядами. Угоди дозволяють російській державі брати участь в авантюрах з меншою відповідальністю, ніж якби вона використовувала регулярні війська.
Вплив «Групи Вагнера» в Африці («бізнес-модель») станом на лютий 2023 року
В африканських країнах «Вагнер» використовує бізнес-модель, яка має три елементи, поєднання котрих залежить від країни, в якій перебуває. Ці три елементи – військовий, економічний та політичний – найяскравіше проявляються на прикладі Центральноафриканської республіки, колишньої французької колонії, до якої «Вагнер» потрапив 2018 року. Додаткові докази його ролі у ЦАР були надані цьогоріч, 27 червня, у новому звіті американської розслідувальної організації Sentry. Звіт ґрунтується на десятках інтерв'ю, аналізі урядових документів та інших джерелах.
Військова складова помічається у випадках, коли африканські клієнти в пошуках безпеки зверталися до Росії, а отже, й до «Вагнера». Офіційних оцінок кількості бойовиків «Вагнера» в Африці немає. Проте аналітики припускають, що їх налічується близько 5 тис., причому більшість з них перебувають у Малі та ЦАР. Досі невідома кількість найманців у Сирії, де вони посилюють російський військовий контингент. Загальне число вагнерівців може бути відносно невеликим, але інтерв'ю з перебіжчиками свідчать про те, що бойовики, які базуються в Африці, є досвідченими та загартованими в боях. Вони також збільшують можливості збройних сил африканських держав. У ЦАР «Вагнер» створив «паралельну армію», яка налічує ще близько 5 тис. бойовиків. Багато з них були завербовані з тієї ж етнічної групи, що і президент Фостен-Аршанж Туадера, поза формуваннями, контрольованими ООН, повідомляє Sentry. У доповіді цієї організації стверджується, що «Вагнер» навчав бойовиків методам застосування тортур і що він командує підрозділами за межами столиці Бангі. «Вагнер» начебто імпортував зброю, безпілотники й літаки, порушуючи ембарґо ООН на постачання зброї.
Sentry стверджує, що «Вагнер» використовував «паралельну армію» в межах «кампанії терору». Ця розслідувальна організаця звинувачує «Вагнера» у масових вбивствах, тортурах і зґвалтуваннях, що є частиною стратегії угруповання під час «зачистки» сіл. У доповіді Sentry наводяться слова солдата, який перебуває під командуванням «Вагнера»: «Ми вбиваємо тільки селян, після чого ховаємо їх або кидаємо в кущі». (Речники Туадера і «Групи Вагнера» не прокоментували цю інформацію).
Хоча видання The Economist не змогло провести незалежної перевірки тверджень Sentry, вони все ж перегукуються з іншими розслідуваннями, зокрема з тими, які провела організація Human Rights Watch. За оцінками ООН, кожна п'ята людина в ЦАР є внутрішньо переміщеною особою або біженцем. Дослідження, опубліковане в квітні у журналі Conflict and Health, свідчить, що минулого року померло 5,6% населення ЦАР, що більш ніж у чотири рази перевищує оцінку ООН по цій країні у 2010 році. Дослідники дипломатично кажуть, що присутність «Вагнера» «щонайменше сприяла збільшенню труднощів виживання».
Другий елемент бізнес-моделі «Вагнера» – економічний: ціна за безпеку. Групу «Вагнера» не варто розглядати як ієрархічний бізнес, а скоріш як вільний конгломерат з мережею дочірніх компаній. У січні цього року США додали «Вагнера» до списку «транснаціональних злочинних організацій», на які поширюються санкції. Прозорість доходів «Вагнера» невисока, але очевидно, що Африка є важливою частиною заробітку цієї структури. Наприклад, у лютому 2023 року ЄС запровадив санкції проти фірми, пов'язаної з «Вагнером», за роль у торгівлі золотом у Судані.
У ЦАР перетинаються різні відгалуження бізнесу «Групи Вагнера». За даними Sentry, вагнерівці вбивали і грабували села поблизу районів, де видобувають золото й алмази. Гірничодобувне обладнання з Росії начебто імпортується через Камерун компанією, зареєстрованою на Мадагаскарі. Sentry налічила 15 польотів літаків, пов'язаних з «Вагнером», до Судану, який є центром торгівлі золотом. Ця розслідувальна організація використала супутникові знімки, щоб показати зростання Ндассіми, золотодобувного рудника, який колись був місцем заробітку «кустарних» гірників, а тепер нею начебто керує фірма, пов'язана з «Вагнером».
Sentry стверджує, що «Група Вагнера» зацікавлена в тому, аби саме вона та уряд країни здійснювали потужніший контроль над видобутком золота, яким займаються «дрібні» гірники.
ЦАР також є прикладом використання політичних послуг, які пропонує «Вагнер» – це третій елемент його моделі. Sentry зазначає, що група проводила кампанії на підтримку Туадери напередодні виборів, які він виграв у 2020 році, та допомагала укладати політичні угоди з лідерами різних фракцій. В інших країнах Африки вагнерівці проводили пропагандистські та дезінформаційні кампанії, а ще організовували фіктивні групи зі спостереження за виборами.
Розуміння моделі «Вагнера» корисне для того, аби продумати, що може трапитися далі. Існують припущення, що в межах будь-якої угоди між Пригожиним і Путіним перший може зберегти свою роль в Африці, хоча неясно, чи буде така угода виконана. (27 червня 2023 року президент Росії, схоже, підкреслив, хто кого контролює, визнавши, що держава безпосередньо фінансувала діяльність «Вагнера», принаймні в Україні). Дехто вважає, що прибутки, отримані «Вагнером» в Африці, могли стати стимулом для Пригожина організувати повстання в Росії. Або ж «Вагнер» вимагав більше грошей та ресурсів для продовження своїх дій в Африці, – повідомило газеті Le Monde французьке дипломатичне джерело, знайоме з діяльністю угруповання. Мовляв, «з цього все й почалося».
«Те, що відбувається з Пригожиним, дуже мало говорить про те, що відбувається в Африці з групою «Вагнера», – стверджує Кімберлі Мартен з Барнард-коледжу Колумбійського університету. Вона наполягає, що Пригожин є ані генеральним директором об'єднаної фірми «Вагнера», ані командиром, який керує зверху донизу (хоча може бути харизматичним лідером і знавцем логістики), тож російському оборонному істеблішменту буде «відносно легко» його замінити.
Люди та організації, що входять до мережі «Вагнера», також мають свої власні інтереси, які хотіли б відстоювати. Деякі з них пов'язані з Пригожиним. Еволюцію групи «знизу вгору» часто не помічають, стверджує автор майбутньої книги про групу «Вагнера» Джон Лехнер. За його словами, «навіть якщо відбулася велика зміна у вищому керівництві, ви ж не збираєтеся звільняти всіх інших».
Упродовж останнього десятиліття «Вагнер» відігравав важливу роль у відродженні інтересу Кремля до Африки. Після анексії Криму в 2014 році та минулорічної широкомасштабної агресії Росія подвоїла свою активність на континенті. Наступного місяця Путін прийматиме африканських лідерів на саміті в Санкт-Петербурзі. «Вагнер» – це далеко не єдиний інструмент в африканському арсеналі Росії, але він є недорогим інструментом з високим рівнем впливу. «Переваги, які «Вагнер» пропонує російській державі, все одно залишаться», – стверджує Джулія Стенярд з Глобальної ініціативи проти транснаціональної організованої злочинності, яка є співавтором опублікованої в лютому цього року доповіді, що описує «тристоронню» бізнес-модель «Вагнера».
«Вагнер» надає Росії численні переваги. Йдеться про запаси золота, які допомагають Кремлю протистояти впливу західних фінансових санкцій. «Вагнер» допомагає посіяти й антизахідні меседжі на «родючому ґрунті» в африканських країнах. (Як повідомляється, саме «Вагнер» стоїть за брехнею про те, що французькі солдати відповідальні за вбивство дев'яти громадян Китаю, які підірвалися на міні в автомобілі на початку цього року). «Вагнер» налагоджує неофіційні канали впливу на африканських політиків, які можна перетворити на офіційні відносини. Наприклад, нещодавно посол ЦАР у Росії припустив, що справи з «Вагнером» йдуть настільки добре, що Москва розглядає можливість розміщення російської військової бази.
Попри це, не виключено, що російські спецслужби захочуть змінити структуру своїх домовленостей з «Вагнером». Одним із варіантів може бути націоналізація групи, хоча це може не влаштувати ані російську державу, яка наразі може заперечувати відповідальність за звірства «Вагнера», ані уряди африканських країн, які можуть більш правдоподібно стверджувати, що вони контролюють свою безпеку, якщо використовують найманців, а не іноземні війська. Іншими варіантами можуть бути ребрендинг угруповання, залучення нового керівництва або зміна фірм, що входять до його складу, таким чином, аби різні еліти змогли отримати контроль. Як би там не було, для Росії нелогічно в односторонньому порядку виходити з прибуткових підприємств. «Це зашкодило б Росії в очах африканських урядів, якби вона вийшла з них», – додає Джулія Стенярд.
Можливо, найважливішим фактором у вирішенні майбутнього «Вагнера» на континенті стануть її африканські клієнти – політики, які звернулися до Росії по допомогу. У ЦАР, де вплив «вагнерівців» є найбільш укоріненим, уряд, здається, незворушний. Фідель Гуанджіка, радник Туадера, повідомив інформаційній аґенції AFP, що «ЦАР підписала оборонну угоду в 2018 році з Російською Федерацією, а не з «Вагнером». При цьому радник додав, що «Росія уклала субконтракт з «Вагнером», і якщо Росія має якісь проблеми з «вагнерівцями», то вона змушена буде прислати новий контингент». Будь-яка напруженість між Пригожиним і Путіним є «внутрішньою справою Росії».
16 червня 2023 року очолюваний військовими уряд наказав 13-тисячній миротворчій місії ООН залишити країну «без зволікань». У серпні минулого року, приблизно через дев'ять місяців після прибуття «Вагнера», французькі війська залишили країну після дев'ятирічного перебування. Хунта сподівалася, що Росія захистить її від наслідків виведення миротворчої місії ООН і що «Вагнер» допоможе боротися з джихадистами, які вбили тисячі людей упродовж кількох останніх років. Проте під час розгортання заколоту Пригожина в Росії Садіо Камару, міністра оборони хунти, «лихоманило» від тривоги, повідомляє паризький журнал Jeune Afrique.
Після пригожинського заколоту африканські еліти цілком можуть змінити свою думку про Росію. Енджей Череп з Польського інституту міжнародних відносин зазначає, що дехто з найвпливовіших африканських прихильників Росії притих упродовж останніх днів. Це свідчить про те, що підтримка Росії залежить від того, наскільки потужною вона вважається, аби допомогти своїм африканським клієнтам у досягненні їхніх власних цілей. «Росія втратить свій шарм, щойно почне бути слабкою та недієздатною», – стверджує Енджей Череп. Довгоочікуване розгортання сил «Вагнера» в Буркіна-Фасо, що, як і Малі, перебуває під владою військової хунти, тепер, безумовно, менш імовірне.
Це вказує на певну іронію, яка не залишиться поза увагою багатьох африканських спостерігачів. Президент Росії позиціонує свою країну не лише як сильного союзника для африканських лідерів, але і як взірець для наслідування. Але та сама група, яку його уряд відправив на допомогу африканським лідерам у боротьбі з внутрішніми ворогами, сама ж і підняла повстання в Росії. Навряд чи це є хорошою рекламою для режиму, який «продає» захист од заколотів автократам і хунтам за кордоном.
Джерело: The Economist
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук
Коментарі — 0