Чому Коболєву – 229 млн, а Микитасю – 100 млн?
Минулого тижня Апеляційна палата Вищого Антикорупційного суду (ВАКС) визначила одну з найбільших в історії України застав у понад 229 млн грн Андрію Коболєву. При цьому 7 березня детективи НАБУ надіслали клопотання до ВАКС про тримання Коболєва під вартою із альтернативою застави у розмірі 365 млн.
Застави із шістьма нулями призначають далеко не вперше під час розслідування корупційних справ щодо топпосадовців – до прикладу, у справі Микитася (100 млн грн) чи Мартиненка (понад 27 млн грн). Однак такі суми застав перевищують встановлені законом межі й допускаються лише як виняток із правила.
Юридичний радник Transparency International Ukraine Павло Демчук пояснює, як суд вираховує суму застави, та що впливає на його рішення.
Як врегульоване питання розмірів застав у національному законодавстві?
Спершу трішки законодавства. Більшість корупційних злочинів, у яких ідеться про значні розміри застав, є особливо тяжкими. Кримінальний процесуальний кодекс України каже, що суд може призначити заставу не більше трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 805 200 грн у 2023 році. Однак із цього правила є винятки: якщо на думку суду такий розмір застави не може забезпечити виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього судом (або законом) обов’язків.
Варто розуміти що застава є запобіжним заходом, тобто вона застосовується, щоб підозрювані/обвинувачені не втекли, не тиснули на свідків, не знищували речові докази. Застава в жодному разі не виконує функцій покарання особи або ж відшкодування збитків.
При визначенні розміру застави суд повинен врахувати обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного чи обвинуваченого, а також інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України (наприклад, ухилятися від правосуддя, перешкоджати слідству). Розмір застави не може бути непомірним для підозрюваного чи обвинуваченого.
Виникає логічне запитання: які з цих обставин мають визначальне значення?
Практика Європейського суду з прав людини щодо застав
Окремі відповіді на запитання про визначення розміру застав можна знайти у практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ):
- Перспектива втратити заставу у разі неявки особи на судове засідання повинна діяти як достатній стримувальний фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися (п. 78 рішення у справі Mangouras v. Spain);
- Розмір застави необхідно оцінювати передусім з огляду на особу підозрюваного чи обвинуваченого та його активи, проте також за певних обставин суду варто брати до уваги суму збитків, які приписують фігуранту провадження (п. 81 рішення у справі Mangouras v. Spain);
- Виключна увага на розмірі ймовірних збитків є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме тому суд також має ретельно оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та обґрунтувати визначену суму (п. 32 рішення у справі Істоміна проти України).
Варто звернути увагу на те, що ЄСПЛ оцінює розміри застав в контексті права на свободу та особисту недоторканність, коли застава є альтернативою до тримання під вартою і від можливості її сплатити залежить перебування особи в СІЗО чи на свободі.
Які тенденції можна простежити при визначенні розмірів застав суддями ВАКС та його Апеляційної палати?
У справі за підозрою Максима Микитася у підкупі мера міста Дніпра слідчий суддя при визначенні розміру застави велику увагу приділив проблемі корупції в українському суспільстві, а також особі підозрюваного:
«Виняткова суспільна небезпечність такого злочину полягає в тому, що він гіпотетично вчинений особою, яка раніше обіймала посади депутата Київської міської ради та народного депутата України, багато років співпрацювала із іншими державними органами, досягла найвищих щаблів соціального статусу та цілком забезпеченого майнового стану». При цьому навіть вийшов за межі того, що просив прокурор (200 млн грн), та призначив заставу у 260 млн грн.
Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду не переконала така мотивація. Вона вказала, що, вийшовши за межі запиту прокурора, слідчий суддя порушив принципи незалежності і безсторонності суду, та перебрав на себе функції обвинувачення. Тож апеляційна інстанція вирішила, що достатньою буде застава у 100 млн грн.
Визначаючи ж розмір застави, суд апеляційної інстанції звернув увагу зокрема на:
- майновий стан підозрюваного, а також те, що все майно, яким обґрунтовувався майновий стан підозрюваного, арештоване,
- неможливість врахувати розмір хабаря, щодо якого пред'явлена підозра, оскільки цими коштами підозрюваний не володів, а лише мав намір залучити їх у майбутньому,
- неефективність раніше обраної в кримінальному провадженні про квартири для Нацгвардії альтернативної застави в розмірі 80 млн грн.
Ексголові Полтавської ОДА Валерію Головку суд першої інстанції визначив заставу в розмірі 6 202 500 грн. Нагадаємо, що його підозрюють в отриманні хабаря за забезпечення перемоги у тендері з обслуговування автодоріг та шахрайстві.
У цій справі суд врахував, що підозрюваний є державним службовцем, а така поведінка дискредитує його як представника органу державної влади та може зашкодити і авторитету установи, яку представляє Головко, і авторитету держави загалом. А також суд звернув увагу на доходи підозрюваного за 2020-2021 роки, які склали майже 10 млн грн.
Апеляційна палата ВАКС вирішила, що такий розмір застави є замалим. Судді закцентували на тому, що підозрюваний імовірно отримав як неправомірну вигоду автомобіль орієнтовною вартістю у €320 тис., грошові кошти у сумі €176 тис. та $100 тис. Тобто визначальним фактором, окрім офіційного доходу, були й відомості про ймовірний розмір отриманої неправомірної вигоди.
Микола Мартиненко підозрюється у тому, що отримав від керівництва чеської компанії Skoda JS a.s. хабар у сумі €311,5 тис. за сприяння та лобіювання інтересів вказаної компанії в Україні. Суд першої інстанції обрав йому заставу у 4 962 000 грн. При цьому ВАКС виходив із обставин вчинення кримінальних правопорушень, поданих стороною захисту документів, які зокрема підтверджували майновий стан підозрюваного та його стійкі соціальні зв'язки, репутацію та стану його здоров'я.
Апеляційна палата, аналізуючи ці ж доводи сторін, не погодилася із таким розміром застави. Судді оцінили майновий, соціальний та сімейний стан підозрюваного, його попередню політична діяльність, а також перебування у статусі народного депутата України понад 15 років, постійне проживання дітей за кордоном. І вирішили, що застава у майже 5 млн грн не здатна достатньою мірою запобігти спробам переховування від органів досудового розслідування і суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні. Тож розмір застави треба збільшити з урахуванням доводів прокурора. І визначили заставу у 24,7 млн грн.
У справі, що пов'язана із закупівлями генераторів в умовах енергетичної кризи, при визначенні розміру застави Сергію Кривому (ймовірному організатору) слідча суддя врахувала, що він підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину.
Особлива суспільна небезпека імовірного злочину полягає у тому, що він вчиняється в умовах війни. У таких обставинах особисте збагачення злочинним шляхом є неприпустимим та особливо цинічним. Адже фактично ймовірна неправомірна вигода, згідно з матеріалами клопотання, мала становити 8% від ціни договору, тоді як такі кошти могли бути спрямовані на видатки за іншими нагальними напрямками фінансування держави.
Також слідча суддя взяла до уваги майновий стан підозрюваного та обрала запобіжний захід у трохи більше ніж 100 млн грн. Апеляційна палата погодилася із таким рішенням суду.
Висновки
На суд покладається складне завдання – визначити, який розмір застави буде справді забезпечувати виконання підозрюваним або обвинуваченим своїх процесуальних обов’язків. І при цьому не буде непомірним для них. У практиці ВАКС та Апеляційної палати ВАКС можна прослідкувати декілька тенденцій.
Здебільшого враховується майновий стан підозрюваних та обвинувачених. При цьому не завжди береться до уваги те, що майно підозрюваного може бути арештоване. Тобто фактично він не може продати якусь нерухомість, щоб сплатити заставу або ж не може перерахувати кошти з заблокованого банківського рахунку.
Деколи не на користь підозрюваного грає наявність майна за кордоном або ж проживання його сім'ї там. Тоді суд може встановити, що центр життєвих інтересів підозрюваного не перебуває в Україні, тому підозрюваний без проблем може переховуватися за кордоном.
Враховується також тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється чи обвинувачується особа. При цьому вона може враховуватися як формально (вказівка на ступінь тяжкості злочину чи на проблему корупції), так і змістовно (аналізом ймовірного механізму вчинення злочину).
Важливе значення має те, який саме злочин було імовірно вчинено. Якщо особі інкримінується злочинне заволодіння коштами, то слідство може просити великий розмір застави через те, що особа має «злочинні доходи», з яких вона і може сплатити заставу.
Такий підхід суду в більшості випадків є виправданим, адже часто фігурантами кримінальних проваджень за підозрою в корупції є люди, які нажили чималі статки. І логіка застави полягає в тому, щоб її розмір стримав особу від втечі або іншого перешкоджання слідству. Але не слід забувати про додаткові обставини, які впливають на розмір застави. Наприклад, можливість внесення застави іншою особою, наявність на утриманні дітей чи відсутність постійного місця праці, накладення арешту на рахунки особи. Оцінка цього в сукупності дозволяє зробити висновок про помірність чи непомірність застави для людини.
Коментарі — 0
