Бюджет країни, що почала війну: як агресія вплинула на казну РФ

Рік повномасштабної російсько-української війни, це і рік санкцій по відношенню до РФ.

З точки зору статистичного аналізу, річні дані – це ще не той період, який дозволить зробити системні та довгострокові висновки щодо впливу санкційної політики наших союзників на російську економіку.

Але проміжні висновки та певні важливі спостереження, зробити вже можна.

Бюджет війни

В Росії розпочався новий бюджетний 2023 рік.

З точки зору бюджетування – це вже можна назвати «бюджетом війни»: в федеральний бюджет на поточний рік вже закладені всі витрати, пов‘язані із війною.

Мова йде про активізацію ВПК, виплати військовим, відповідні державні закупівлі, вплив санкцій на нафтогазові доходи, соціальні «плюшки» електорату для підсолодження гіркого присмаку війни, тощо.

Спробуємо проаналізувати січень 2023 року.

За попередніми оцінками, обсяг доходів федерального бюджету становив 1,356 трлн рубів, що на 35% нижче обсягу надходжень у січні минулого року.

Тобто федеральний бюджет втратив третину свої доходів!

Ключовий обвал очікувано відбувся у структурі нафтогазових доходів, які становили 426 млрд рублів (мінус 46%).

Тут ми бачимо синергію, так би мовити західних санкцій та російської зарозумілості.

Західні санкції суттєво знизили рівень котирувань на російську нафту марки Urals на світових ринках. Дисконт, тобто знижка на російську нафту по відношенню до світової марки Brent досягав 40%.

Але західні санкції були б не повними без традиційної російської зарозумілості та безпідставної самовпевненості.

Як відомо, основний акцент «паливний санкцій» по відношенню до РФ, направлений проти нафти і, частково, проти вугілля.

В той же час, природний газ поки суттєво не підпадав під дію санкційної машини, що пояснюється більш тривалим процесом диверсифікації газового ринку ЄС та переорієнтацією на альтернативних постачальників.

Невдалий шантаж

Натомість, намагаючись шантажувати європейців «холодною зимою», РФ в односторонньому порядку обмежила поставки газу на європейський ринок, незважаючи на те, що ціни сприяли, навпаки, збільшенню обсягів.

Як наслідок – найбільше падіння експорту, видобутку газу та доходів Газпрому за всю історію.

Для ілюстрації – рівень прокачки газу через українську ГТС впас з 50 до 20 млрд куб метрів у річному вимірі.

Це призвело до недоотримання «газових» доходів. Своєрідний постріл собі у ногу або «бомбування Воронежу» із помсти «НАТО».

Для вирівнювання бюджетного дефіциту, уряду РФ довелось відповідно до «бюджетного правила», витрачати кошти фонду національного добробуту, ліквідні ресурси якого скоротились нижче позначки у 10 трлн рубів.

Ба більше – мінфіну довелось крім юанів, вперше продавати золото (долари, євро та фунти стерлінгів були або заблоковані, або витрачені раніше).

Ненафтогазові доходи у січні 2023 склали 931 млрд рублів, скоротившись на 28%. Тобто темпи їх падіння були у півтора рази меншими за показник нафтогазових доходів (46%).

Але таке скорочення було викликано і певною мірою позитивними для економіки факторами: прискорене відшкодування ПДВ для бізнесу та компенсація наперед сплачених у 2022 році податків на прибуток корпорацій.

Проміжні висновки

Скорочення нафтогазових доходів викликане не тільки санкційними факторами, але й зміною механізму отримання експортної виручки за нафту.

Значний дисконт на Urals лише частково пояснюється тим, що ця нафта користується меншим попитом та її реалізація пов‘язана із більшими ризиками вторинних санкцій на покупців чи транспортників.

Є припущення, що РФ почала формувати так звану «чорну касу війни» для фінансування приватних військових компаній та спецоперацій.

Для цього, частина оплати за нафту приймається або готівкою, або за неформальними каналами (наприклад, крипта з виходом у кеш).

Саме тому, мінфін РФ переглядає механізм оподаткування доходів від експорту нафти, прив‘язуючи експортні мита не до ціни продажу як раніше (де є великі дисконти, які маскують «нал»), а до встановлених прайс-кепів, які коригуються на адміністративно встановлений розмір у доларах США.

Переформатування економіки

Втрата нафтогазових доходів – це скорочення експортної виручки.

У контексті РФ – скорочення позитивного торгівельного сальдо, що не є критичним, адже витрачати цей торговельний профіцит росіянам ніде, більше того, нова виручка може бути заблокована внаслідок санкцій, а тримання всіх коштів у юанях несе свої ризики, один з яких – знецінення таких накопичень внаслідок постійного послаблення юаня до долару США.

В попередні роки, нафтогазові доходи РФ по відношенню до не нафтогазових знаходились на рівні 1:1.

І це було погано з точки зору економічного розвитку, адже нафта дає експортну виручку, але робочі місця створює саме не нафтогазовий сектор економіки, який забезпечує зайнятість населення, та розвиток регіонів, де немає покладів вуглеводнів.

Масовані програми з імпортозаміщення та розвитку промисловості, які реалізовувались в РФ протягом десятирічь, дали незначний результат у вигляді скорочення нафтогазових доходів у загальній структурі бюджету лише до 45%.

Але зараз, не нафтогазові доходи зросли до 68% у загальній структурі, а нафтогазові відповідно впали до 32%.

І це найбільше зростання/падіння за весь період спостережень.

Принагідно зауважимо, що це саме та структурна перебудова економіки РФ про яку говорять російські економісти.

Війна, так би мовити, переформатовує російську економічну модель у бік розвитку внутрішнього виробництва та тотального імпортозаміщення.

Це «іранізація» економічної структури та створення замкненої економічної системи, своєрідна автаркія. Іранська модель.

Структурні видозміни йдуть у бік формування власного промислового ядра.

Що це значить для України?

Така економіка стає менш вразливою до зовнішніх санкцій та більш стійкою для забезпечення мінімального соціального стандарту (зайнятість та соціальні виплати).

Простими словами, чим менше росіяни будуть продавати своєї нафти і газу – тим менш дієвими будуть санкції щодо їх нафтогазового комплексу.

Більше того, вже через 2-3 роки у РФ може з‘явитись потужний мілітаризований промисловий пояс, щось на зразок мілітаризації Німеччини на початку 30-х років минулого століття.

Головна задача для нас – посилення санкційної політики наших союзників саме проти не нафтогазового сектору РФ: поставки обладнання, технологій, комплектуючих, паралельний імпорт, вторинні санкції, тощо.

Війна в довгу

Що стосується витрат федерального бюджету, вони у січні 2023 року зросли до 3,117 трлн рублів або на 59%.

Коментуючи цей показник, мінфін РФ зазначив, що це пов‘язано із авансування певних державних програм, які будуть реалізовані у поточному році.

Тобто це лише разові витрати і у подальшому динаміка витрат буде більш ритмічною.

Але такі великі витрати – це і рекордний дефіцит бюджету у січні на рівні 1,7 трлн рублів, хоча на весь рік прогнозувалось 5-8 трлн рублів в залежності від нафтових котирувань.

Висновок щодо зростання витрат: збільшення дефіциту пов‘язане із активізацією РФ масштабних програм з розвитку ВПК та інших військових програм.

Тут можна згадати лише про старт будівництва у Росії заводу з виробництва іранських дронів, з кошторисом у 1 млрд дол.

Цей фактор нам необхідно враховувати під час власного безпекового та оборонного планування.

Загалом, жахливі деформації системи бюджетування у РФ у бік зростання витрат та скорочення доходів лише на перший погляд виглядають чимось унікальним.

Насправді, це типова структура бюджетних витрат країни, яка веде війну і планує вести її ще досить довго: різке збільшення витрат на армію та ВПК, структурна перебудова економіки під санкційну реальність та скорочення традиційних витрат, внаслідок «випілювання» РФ із системи глобального світу.

А також формування «чорної каси війни» на приватні військові компанії та спецоперації, що теж потребує переводу певної частини бюджетних доходів у тінь.

Раціональний аналіз таких трансформацій на відміну від емоційних оцінок того, що відбувається, надзвичайно корисний для нас.

Недооцінити ворога – це завжди нові втрати та відтерменування перемоги.