Чи чує громадян Банкова: чому буксують петиції до Зеленського?

В умовах воєнного стану електронні петиції лишаються для громадян єдиним способом висловити свою позицію, зокрема щодо нових законів та владних ініціатив. Адже вийти на мітинги чи пікетувати парламент громадяни не можуть. 

Рух «Чесно» дослідив, як працює інструмент петицій і чи рахується з думкою громадян Офіс президента.

За рік повномасштабної війни кількість петицій, які набирають мінімально необхідні 25 тисяч голосів, зросла в кілька разів. Так, якщо у 2021 році підтримку президента отримали 19 петицій, то за минулий рік їх було 83. 

У 2023 році динаміка швидкого збору голосів під петиціями збереглася. Попри те, що на збір дають 90 днів, станом на 16 лютого аж три петиції, зареєстровані з початку року, вже перебували на розгляді. 

І на одну з них, яка стосувалася відновлення декларування, Офіс президента доволі оперативно дав відповідь (автор петиції Олексій Гриценко). Відновлення декларування вимагають низка громадських організацій та ЗМІ.

Але швидка реакція на петицію щодо відновлення декларування є радше приємним винятком. Адже за 2022 рік досі немає відповіді на 11 петицій громадян. А відповіді на інші 72 петиції не завжди якісні, що впливає на всю політичну систему.

Тому важливо дослідити не просто кількісні показники, а якість відповідей Володимира Зеленського. Окремої уваги заслуговують петиції, які тривалий час ігнорують в Офісі президента.  

Наразі на розгляді перебуває 13 петицій на різні теми. За жодною з них президент не вклався у наданий законом десятиденний строк на відповідь. 

В окремих випадках складається парадоксальна ситуація, коли вся країна не може зрозуміти, чи набуде чинності законопроєкт. 

Так зараз відбувається із містобудівною «реформою», проти якої виступили громадський сектор, ЗМІ та органи місцевого самоврядування. Також на ризиках цього проєкту у спілкуванні з представниками «Великої сімки» наголосила НАЗК. І поки президент, судячи з його мовчання, ці ризики й червоні лінії не бачить.

Нагадаємо, громадяни вимагають ветувати законопроєкт № 5655, який провели в парламенті завдяки депутатам із колишньої ОПЗЖ. Про це йдеться в петиції, яка у день голосування за скандальний закон набрала необхідні 25 тис. голосів, а загалом – понад 42 тисячі.

Після того, як Верховна Рада підтримала законопроєкт, його має підписати чи ветувати президент. Якщо президент підписує документ, закон набуває чинності. Вже завершується третій місяць, як президент ігнорує петицію громадян з вимогою ветувати законодавчу ініціативу № 5655. 

А поки немає вето, віцепрем’єр Олександр Кубраков та інші представники Кабміну проводять зустрічі, де розповідають про те, як відбуватиметься імплементація містобудівної «реформи». По суті, Кабмін навіть не припускає, що президент може ветувати проєкт. 

Рух «Чесно» надіслав запит в Офіс президента, аби зрозуміти, коли очікувати відповідь на цю петицію. Проте у відповіді таку інформацію нам не надали. 

Під час зустрічі в Офісі, яка була присвячена двом іншим скандальним земельним законопроєктам (№ 8225 та № 8178-1), стало відомо, що містобудівна «реформа» ще не ветована.

Але є випадки, коли петицію довго ігнорують, тоді як рішення, по суті, вже ухвалене. На розгляді вже понад рік перебуває петиція з вимогою заборонити проросійський телеканал «Наш». І хоч канал був заблокований ще 11 лютого 2022 року, петиція так і залишилась без відповіді. Проблема вирішена, всі строки пройшли, а про петицію на сайті просто забули.

Але навіть якщо громадяни отримують відповідь від Зеленського, це ще не означає, що їхню думку врахували у кабінетах Банкової. 

За рік після повномасштабного вторгнення парламент так і не зміг ухвалити закони, які б позбавили повноважень депутатів проросійських партій. Навіть Нестора Шуфрича за рік не змогли прибрати з посади голови Комітету з питань свободи слова, хоча це вирішується простою постановою Верховної Ради.

Так, за даними соціологічного опитування, що проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, для громадян України питання долі проросійських політиків залишається одним з нагальних. Українці виступають за дострокове позбавлення повноважень таких депутатів і за подальше притягнення їх до відповідальності.

Але якщо до президента можна звернутися за допомогою петицій, то у парламенту аналогічного інструменту немає. Зараз навіть контактну інформацію нардепів прибрали з сайту Верховної Ради. Для звернень громадян залишаються хіба що приймальні нардепів.

Невирішеним залишається й питання почесних звань проросійських політиків, колаборантів і зрадників. Так, торік громадяни підтримали петицію, аби позбавити звання Героя України фігуранта реєстру держZрадників Юрія Бойко.

Зеленський делегував це питання прем'єру Денису Шмигалю, що не дивно: під час відповіді на петиції доволі часто напрацювання механізмів для вирішення проблеми делегується уряду або парламенту.  

Згодом прем'єр повідомив, що не знайшов достатньо підстав для застосування персональних санкцій щодо одного з лідерів забороненої ОПЗЖ, але після резонансу у ЗМІ подав свій законопроєкт.

Найприкріше у цій ситуації те, що у Верховній Раді не перший рік є законопроєкт нардепа Романа Лозинського («Голос»), і він готується до другого читання. Тобто все, що треба було зробити прем'єру, – це звернутися до комітету державної влади із проханням невідкладно готувати проєкт № 6163 до другого читання. 

Натомість, доки влада затягувала політичне очищення від п'ятої колони Кремля, країна отримала низку альтернативних законопроєктів. Це, зокрема, проєкт обраного від ОПЗЖ нардепа Григорія Мамки, який допоможе зберегти Бойку і ко звання і регалії. 

Доки Бойко лишається Героєм України, на розгляді президента перебуває низка петицій, де громадяни вимагають надати це почесне звання полеглим воїнам. На контрасті з цим «героїзм» фігуранта гучних корупційних оборудок часів Януковича має не зовсім етичний вигляд.

Тут варто зазначити, що петиції громадян не завжди якісні. 

Виявляється, «спамити» неякісними законодавчими ініціативами чи правками можуть не лише нардепи, а й громадяни. Про так званий петиційний спам не раз писали ЗМІ. 

З-поміж таких петицій можна виокремити пропозицію не зобов'язувати чоловіка платити аліменти, якщо його жінка виїхала за кордон, або святкувати День українського борщу.

«Борщ – наш! Пропоную визнати 1 липня Днем борщу і влаштовувати щороку народну обжираловку ним», – йдеться в одній зі спам-петицій.

І це не поодинокий приклад. Так, в одній із петицій ініціатори вимагали створити народне голосування в додатку «Дія» щодо всіх без винятку законопроєктів і пропозицій, які розглядає Верховна Рада. 

Звісно, такі петиції можуть набирати до кількох сотень голосів і не йдуть на розгляд президенту. Але тут є нюанс. Закон однаково зобов'язує розглянути таку петицію як звернення громадян. 

Тобто всі порушені у петиціях питання мають бути розглянуті, а автор-спамер має отримати відповідь від Офісу президента. Перевірити це складно, адже така відповідь не є публічною. Але громадянам, з огляду на теми деяких петицій, варто розсудливо використовувати цей інструмент.

Якщо ж громадянам вдається отримати необхідну підтримку й зібрати 25 тис. голосів, а президент дає проміжну відповідь і делегує комусь вирішення питання, про остаточну відповідь дізнається приватно лише автор петиції. Хоча з огляду на суспільну значущість відповідь мали б бачити всі громадяни.

Рух «Чесно» вже писав, що війна, як і пандемія, стала нагодою закрити дані та блокувати громадський контроль за роботою політиків, чиновників і суддів. 

Проте Конституція каже, що навіть під час війни єдиним джерелом влади є народ. І люди мають використовувати всі способи бути почутими. Петиції та суспільний розголос часто допомагають вирішити проблеми, проте все ж потрібно наполягати на ефективніших підходах до взаємодії громадян із владою. 

За результатами дослідження КМІС, у грудні 2021 року лише 27% довіряли президенту. А вже за рік цей показник зріс до 84%. Такий кредит довіри зобов'язує президента не ігнорувати тих, хто його підтримує.

За умови обмеження права громадян на проведення мирних зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів звернення з петицією до президента є чи не єдиним доступним інструментом масового долучення громадян до законотворення та життя держави.

Петиції змогли актуалізувати та пришвидшити вирішення низки важливих для України проблем – наприклад, запровадження візового режиму для громадян Росії.

Вікторія Олійник, рух «Чесно»