Євгенія Базилевич та її доньки Ярина (21 рік), Дарина (18 років) та Емілія (7 років) загинули від російського удару по Львову
6 вересня Львів попрощався із Євгенією Базилевич та її доньками Яриною (21 рік), Дариною (18 років) та Емілією (7 років). Мати і діти загинули внаслідок ракетно-дронового удару 4 вересня. Того ж дня Росія вбила у Львові ще трьох людей: Демидову Ірину, Погорецького Олександра та Арабського Юрія.
Історія Ярослава Базилевича – львів’янина, який залишився живим, але тієї ночі втратив всю сім’ю, дружину та трьох доньок, розриває серце кожної небайдужої людини.
Як розповіли у ДСНС, під час удару мама і троє дівчат перебували на сходах, а батько, за інформацією очевидців, забіг на хвильку до квартири по воду.
Напередодні у соцмережах ширилася інформація про те, що Ярослав перебуває у лікарні в критичному стані. Та на похороні чоловік був присутній – ледь ішов, зранений та згорьований.
На прощанні було дуже багато людей, багато молоді. Хтось плакав ще до початку церемонії, але коли з катафалків вийняли чотири білі домовини з хрестами плач заповнив всю вулицю.
Сьогодні, 6 вересня, Львівщина прощається із Євгенією Базилевич і її трьома доньками: Яриною, Дарією та Емілією. Вони зaгинули у власному помешканні у Львові 4 вересня від poсiйської атаки дрона pic.twitter.com/UsKYWh6juo
— ГЛАВКОМ (@GLAVCOM_UA) September 6, 2024На прощання прийшла і донька вбитої 19 липня професорки, екс-нардепа Ірини Фаріон.
Цілий «Пласт» життя
Усі, хто був близьким до родини, чи просто колись перетинався, запевняють: родина – інтелігентна, батьки обожнювали і одне одного, і дітей, вкладали душу у їхнє виховання. Кожна з дівчат була успішною.
Життя родини було тісно пов’язане з «Пластом». Пластуни сьогодні прийшли на похорон – провели дівчат в останню путь.
Дарина Доскач, голова львівського осередку «Пласту», до якого належала сімʼя Базилевичів, розповіла «Главкому» про їхній міцний зв'язок з організацією, а також про кожного із членів родини.
«Євгенія Базилевич (мати трьох дівчат) була пластункою в 1990-х роках. Вона була в курені Олени Пчілки – він один з найдавніших у Львові після відновлення «Пласту». З плином часу буває, що члени організації відлучаються від «Пласту», але підтримують дружні відносини зі своєю спільнотою, де вони пластували. Пані Євгенію добре пам'ятають її пластові подруги», – розповідає Дарина Доскача.
Старша донька Ярина і середня Дарина невипадково долучилися до «Пласту».
«Думаю, як часто це буває, мама розказувала про свої пластові пригоди, відповідно, дівчата також виявили бажання. Ярина, старша, була в курині Ольги Басараб. Дівчата з «Пласту» дуже гарно відгукуються про неї. Вона пластувала з новацтва (до новацтва належать діти від 6 до 11 років)», – згадує Доскач.
Середня донька Базилевичів Даруся у свій час долучилася до юнацького куреня імені Ганки Коренець. Вона пластувала десь до 2021 року, пізніше відлучилася від «Пласту», але підтримувала гарні стосунки зі своїми подругами. «Янголоподібна, світла, розумна, мініатюрна дівчина, ніколи ні про кого поганого не казала», – такою її згадують одногрупники.
Минулого року вступила до Католицького університету – на програму «Культурологія» гуманітарного факультету. Вона також була дуже активною волонтеркою: викладала українську мову студентам Університету Індіани.
Дівчина в університеті отримувала стипендію завдяки пожертвам благодійників. Раз на рік студенти університету, які мають таку стипендіальну підтримку, звертаються до своїх жертводавців.
«Я цікавлюся культурою та історією своєї країни і в майбутньому хочу розвивати культуру України та розповідати про неї всьому світу. Ця пристрасть виникла в мені завдяки моїй родині, яка завжди ділилася зі мною історіями про випробування, через які пройшли наші предки внаслідок світових воєн, Голодомору та в часи Радянського Союзу, – писала Дарія Базилевич у мотиваційному листі на отримання стипендії в Українському католицькому університеті. – Окрім мене, мої батьки виховують ще двох сестер, і у нас неймовірно дружна та гармонійна сім’я. Моя сім’я – це невичерпне джерело підтримки, яке не можна порівняти ні з яким іншим. Вони – найбільша опора в моєму житті, яка допомагає мені долати будь-які перешкоди».
Однак міцний зв'язок між «Пластом» і родиною Базилевичів не обмежувався лише участю загиблих матері та доньок. Засновником «Пласту» є один з синів Івана Франка – Петро Франко. Глава родини Ярослав Базилевич походить з роду Івана Франка, він – онук Зоряна Базилевича, племінника Ольги Франко (дружини Івана Франка).
«Це сім’я дуже інтелігентна, і не просто так вони жили в самому центрі міста, бо Коновальця – це дуже дорогий, дуже знаний район у Львові. Там житло мали в давні часи більшість видатних представників інтелігенції. Зараз там також проживають чимало їхніх нащадків», – зазначає Дарина Доскач. Вона певний час працювала разом із Яриною Базилевич. Згадує її так: «Вона була дуже світлою особистістю, мала великий досвід роботи в громадській сфері. Колеги захоплювалися її роботою, тим, як вона все педантично все доводила до ідеалу. Ярина дуже добре знала англійську мову, була дуже ерудованою».
Доскач ділиться враженням: батьки дуже багато вкладали в усіх трьох дівчат, займалися їхньою освітою, розвитком. «У соцмережах батько, Ярослав Базилевич, викладав чимало світлин – як вони з сім'єю разом проводили час, часто ходили в театри. Від подруг Ярини знаю, що вона дуже цікавилася мистецтвом», – каже Дарина Доскач.
«Зараз багато пластунів воює. Вже 63 пластуни поклали своє життя за волю України. Базилевичі – перші пластуни, принаймні, з наскільки я знаю, які загинули як цивільні особи у цій війні», – додає вона.
Мрії, яким не судилося здійснитися
Найкраща подруга старшої доньки Базилевичів Ярини на ім’я Дарина (прізвище дівчина не захотіла назвати) теж спустошена і розгублена. «Я не знаю, як бути далі. Річ у тім, що у мене є молодша сестра. Вона – ровесниця середньої доньки Базилевичів. Так ми і дружили: я з Яриною Базилевич, моя сестра – з Дариною Базилевич». Поступово ця дружба поширилась далі: заприятелювали сім’ями. «Ми з сестрою часто бували вдома у Ярини. Там гралися в «настолки» – усі разом».
Подруга згадує: з Яринкою Базилевич познайомилась у школі. «Вона була дуже світлою людиною, дуже позитивною. А ще – постійно чимось зайнятою: у шкільні роки – то балет, то гімнастика, то музика. Коли виросла, то працювала одночасно на трьох роботах (зокрема, і працювала в офісі «Львів – молодіжна столиця Європи 2025» – «Главком»). Ярина мала дуже багато мрій і планів, шукала шляхи їх втілення. Останнім часом вона, наприклад, планувала з’їхати від батьків і почати жити самостійним життям».
Втілювати свої мрії Ярина Базилевич мала намір в Україні. Від початку повномасштабного вторгнення сім’я Базилевичів лишалась в Україні і не розглядала можливостей виїхати закордон. «Ярина хотіла поїхати, але на короткий час – для здобуття нового досвіду, знань. Якби вона виїхала, то повернулася б», – впевнена подруга загиблої Дарина.
Матір дівчат, Євгенія, була творчою людиною, на дозвіллі виробляла прикраси. Проректорка Українського католицького університету Софія Опацька знала пані Євгенію понад 20 років: вона була її студенткою у Львівському інституті менеджменту у 2001 році. «Це була тепла родина з гарними українськими традиціями», – згадує Опацька.
Чоловік Ярослав, який повністю осиротів, – приватний підприємець, займається котлами.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0