Деокупація лавр. Почаївська – наступна?

Після виселення верхівки Московської патріархії в Україні з Києво-Печерської лаври логічно постає питання: а що буде із двома іншими українськими лаврами, які також були захоплені Московською церквою. Мова про Свято-Успенську Святогірську лавру на Донеччині, а також Почаївську Успенську лавру на Тернопіллі.  Якщо Святогірськ і його лавра вже понад рік страждають від обстрілів окупантів, то у відносно мирному Почаєві досі регулярно проводяться хресні ходи церкви Московського патріархату і під час війни ллється ворожа релігійна та політична пропаганда.

Чи зможе Москва утримати контроль над цієї українською православною святинею і наскільки декларації влади про повернення Почаївської лаври України кореспондуються із правовими можливостями. Про це у матеріалі «Главкома».

Кому належить Почаївська Лавра і до чого тут Московський патріархат

Почати потрібно з того, що Почаївська Свято-Успенська лавра після проголошення Незалежності України у 1991 році перебувала у власності держави. Комплекс споруд лаври  перейшов до Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, утвореного у 2001 р. Однак 17 липня 2003 р. Кабмін на чолі з Віктором Януковичем своїм розпорядженням вивів Лавру з підпорядкування заповідника. З того часу Лавра у користуванні релігійної громади Свято-Успенської Почаївської лаври Церкви Московського патріархату.

Янукович передав у подарунок Свято-Успенській Почаївській лаврі предмети причастя, виготовлені українськими майстрами.

фото з відкритих джерел

Юридичне оформлення цього «переходу» відбулося 13 грудня 2003 р. Був укладений  договір між Державним комітетом України з будівництва та архітектури (Держбуд, орган центральної влади, який перестав існувати 19 грудня 2005 р.) та Свято-Успенською Почаївською лаврою УПЦ МП. За інформацією заповідника, у договорі йдеться «про безоплатне користування Свято-Успенською Почаївською лаврою – комплексом споруд Почаївської лаври – пам’ятки архітектури, що є державною власністю». Вказаний договір мав би діяти до 1 січня 2052 року. Отже, попри інтереси заповідника, з-під підпорядкування якого вивели комплекс пам’яток, уряд Януковича зробив Московському патріархату небачений подарунок: майном і спорудами Лаври заволоділа релігійна організація ворожої держави. Вона отримала право користуватися ним на безплатній основі на десятиліття наперед.

Органи місцевої влади на Тернопільщині, регіону, де значна кількість греко-католиків, завжди гостро реагували на те, що Московський патріархат має монопольне право на використання святині світового значення. Зокрема, як писав «Главком», у 2016 році Тернопільська облрада навіть створила тимчасову слідчу комісію, аби перевірити законність оборудки, наголошуючи, що пам’ятки архітектури комплексу Почаївської лаври були незаконно передані із спільної власності територіальних громад Кременецького району і територіальної громади м. Кременця до Держбуду. Але ані ця перевірка, ані публічні заяви громадських активістів ситуацію не змінили. Лавра досі перебуває під управлінням релігійних структур країни-агресора.

Цікава деталь: тільки через 15 років після того, як релігійна громада Московського патріархату отримала в користування Лавру, державний реєстратор зареєстрував право на користування цим комплексом пам’яток за релігійною організацією Церкви Московського патріархату. Сталося це 27 вересня 2018 року. Мінкульт та заповідник з цим не погодилися і оперативно оскаржили дії реєстратора. Вже за два місяці, 24 листопада 2018 року ці відомства самі подали реєстратору пакет документів для реєстрації права власності і управління вищезгаданих споруд. До того ж 28 листопада 2018 року уряд Володимира Гройсмана скасував розпорядження Кабміну Віктора Януковича про виведення Лаври з управління заповідника. Здавалося, мало би початися повернення історичних об’єктів до держави, адже юридично комплекс пам’яток є власністю держави, управляється Міністерством культури і інформполітики та заповідника. Але…

Намісник Свято-Успенської Почаївської лаври, митрополит Володимир (Мороз)

Фото: кадр з відео телеканалу «Перший Козацький»

Держава не зможе повернути Почаївську лавру до 2052 року?

Доволі стрімка операція з повернення Києво-Печерської лаври надихнула представників влади продовжити справу вже у Почаєві. У середині січня міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко анонсував, що після перевірок у Києво-Печерській лаврі пройдуть перевірки і у Почаївській. Урядовець не приховує, що кінцева мета – повернення і цієї Лаври під контроль держави.

Між тим, парламент й собі вирішив підштовхнути уряд активніше сприяти поверненню Почаївської лаври. У Верховній Раді зареєстровано Проєкт постанови про звернення до Кабміну щодо розірвання з УПЦ МП «договору оренди комплексів споруд Почаївської Успенської лаври». Згідно із текстом проєкту постанови, який є в розпорядженні «Главкома» (документ вже отримав схвалення від Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики), депутати вимагатимуть від Кабміну «забезпечити невідкладне проведення перевірки дотримання Почаївською Свято-Успенською лаврою умов договору про безоплатне користування комплексом споруд Почаївської лаври, а також користування іншим майном, що є державною власністю», а також поінформувати Раду у тримісячний строк про виконання цієї постанови.

Проте, наскільки реальним є виконання цієї Постанови і повернення комплексу споруд Лаври державі у такий короткий час? Значною мірою причина затримок – у юридичній площині. Як ішлося вище, релігійна громада Свято-Успенської Почаївської лаври використовує пам’ятні споруди на території Лаври на підставі договору між Держбудом і Почаївською Свято-Успенською лаврою. Цей договір, як кажуть в уряді, не є договором оренди. «Використання комплексу пам’яток здійснюється на підставі договору безоплатного користування, що не є орендою та не є договором оренди», – ідеться у відповіді Мінкульту на запит «Главкома», за підписом заступниці Міністра культури та інформполітики Катерини Чуєвої.

В Україні діє Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Він регулює «правові, економічні та організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності,... а також передачею права на експлуатацію такого майна». У той же час, відповідно до ч.2 ст. 9 цього закону, «забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку».

Але як тоді Церква Московського патріархату отримала у безплатне користування майно лаври, якщо це суперечить закону? Справа в тому, що цей закон було ухвалено у 2019 р. Як пояснили у Мінкульті, «договори безоплатного користування укладені до введення в дію (цього) Закону зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який їх було укладено». А як же бути в ситуації, яку ми маємо у Почаївській лаврі? У Мінкульті підкреслюють, що нинішньою редакцією вищезгаданого Закону «не визначено конкретних дій щодо договорів безоплатного користування». Отож Києво-Печерську лавру нині вдається повертати під контроль держави, з Почаївською це робити складніше.

Голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв в розмові з «Главкомом» підтверджує: ситуація з Почаївською лаврою відрізняється від ситуації з Києво-Печерською. За його словами, ключова проблема у тому, що релігійній громаді Московського патріархату на Тернопільщині влада Кременецького району просто подарувала землю під будівлями на території Лаври.

«Склалася повністю абсурдна ситуація, коли будівлі державного музею-заповідника стоять на землі, яка подарована УПЦ МП… Друга проблема – у договорі (між релігійною громадою Почаївської лаври і Держбудом). У ньому не прописані умови розторгнення», – пояснює Потураєв. Мовляв, у ситуації з Києво-Печерською лаврою у договорі були прописані зобов’язання церковників, які були порушені і врешті стали підставою для розірвання договору, а ситуація зі Свято-Успенською Почаївською лаврою інакша.

Хресні ходи до Почаївської лаври до війни збирали тисячі віруючих Московського патріархату на Західній Україні, яку тепер також обстрілюють російськими ракетами

фото: кадр з відео 2019 року

Поки ж держава шукає способи повернути своє, у Почаївській лаврі до недавнього часу висіли образливі плакати на адресу противників Московського патріархату. Там поширювалась відверта шовіністична пропаганда, підтверджує у коментарі «Главкому» голова Державної служби етнополітики і свободи совісті Віктор Єленський.

Заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук  констатує: сьогодні Почаївська лавра перетворилася на «острів», куди не допускають ані міністерські перевірки, ані громадський контроль. За словами Віктора Єленського, Московська церква затято намагається утримати цю лавру під своїм контролем через те що Росія її завжди вважала форпостом Російської імперії. «У Почаєві були дуже сильні осередки «Союза русского народа» (організація чорносотенців, утворена у Санкт-Петербурзі у 1905 р. Почаївський осередок організації засновано у 1906 р. з центром не просто у місті Почаїв, а у Почаївській лаврі)», – пояснив експерт.

Єленський переконаний, що нині настрої місцевої громади, місцевої і центральної влади свідчать, що ситуація може бути зрушена з мертвої точки. Принаймні, адепти Москви у Почаєві вже відчули, що пахне смаленим: усі ці обурливі пропагандистські речі з території Почаївської лаври почали зникати.

Найперше, що має зробити Кабмін, це влаштувати перевірки і відзвітувати перед парламентом про їх результати, про що депутати і проситимуть урядовців. Причому перевірки мають відбутися на підставі Постанови уряду №1699 від 29 жовтня 2003 р. «Про затвердження Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. Хоч безпідставно розірвати договір в односторонньому порядку документ забороняє, він дозволяє державі, як власнику Лаври, проводити перевірки. «Договір може  бути  розірвано  державною  організацією в односторонньому   порядку   у   разі   виявлення  нею  нецільового використання майна або його утримання у  неналежному  стані  після відповідного попередження», ідеться в Типовому договорі, який затверджений урядом.

Михайло Глуховський, «Главком»