Депортація, а не евакуація. Херсонщина – місце злочину Росії

На тлі успішних контрнаступальних дій ЗСУ на Півдні України та звільнення десятків сіл на правому березі Дніпра російські окупанти вдалися до масового переміщення населення Херсонської області на лівий берег.

Чутки про це ходили як мінімум з кінця вересня, проте колаборанти їх відкидали. Стверджуючи, що «ніякої паніки немає» й «евакуації не буде». Але вже 18 жовтня очільник російської окупаційної адміністрації Володимир Сальдо її оголосив, пославшись на загрозу «обстрілів ЗСУ» та «підриву Каховської ГЕС».

Наступного ранку мешканці Херсона та області отримали смс-повідомлення із закликами евакуюватися через нібито заплановані «обстріли ЗСУ». Того ж дня президент РФ Путін оголосив воєнний стан у чотирьох новоокупованих регіонах, а Сальдо повідомив про семиденну заборону в’їзду до правобережної частини Херсонщини через «напружену ситуацію» на фронті.

Але чи можна назвати організоване окупантами переміщення населення евакуацією? З точки зору міжнародного гуманітарного права – ні. Дії росіян щодо цивільного населення мають всі ознаки депортації. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки пояснює, що саме відбувається у Херсонській області.

Чому це не евакуація?

Стаття 49 Четвертої Женевської конвенції передбачає можливість евакуації цивільного населення державою-окупантом лише в межах окупованої території (винятки допускаються лише у випадках, коли це неможливо забезпечити через матеріальні причини) та за умови забезпечення повернення евакуйованих додому після завершення бойових дій. Тобто, евакуація – це тимчасовий захід, метою якого є захист цивільного населення від бойових дій. Росія ж порушує обидві згадані вимоги Конвенції:

• жителів Херсонщини вивозять за межі області: спочатку до Джанкоя в окупованому Криму, а звідти – до Краснодарського, Ставропольського країв та в інші регіони РФ
• Росія не планує повертати вивезене населення додому: «евакуйованим» обіцяють «право вибору» нового місця проживання в Росії та обіцяють видавати «житлові сертифікати».

Крім того, відповідно до Конвенції, Росія зобов’язана повідомити Україні про переміщення її громадян. Але, звісно ж, росіяни до цього «не опускаються».

Отже, йдеться не про евакуацію, а про депортацію – виселення з місця постійного проживання. 

Навіщо росіяни депортують українців з окупованої частини Херсонщини?

Ні про які гуманістичні міркування точно не йдеться. З кінця лютого окупанти не дозволили організувати на Херсонщині жодного «зеленого коридору» для евакуації цивільного населення та доставки ліків, продуктів харчування та інших гуманітарних вантажів. Декілька евакуаційних колон росіяни розстріляли, вбивши дітей і дорослих. 

Сьогодні масове переміщення населення з окупованої території дозволяє росіянам вирішити одночасно декілька завдань:

• російські військові можуть використовувати цивільних українців як живий щит. Транспортні коридори через Дніпро перебувають під вогневим контролем Збройних сил України. Тому переміщення цивільних з правого на лівий використовується як для маскування військової логістики, так і для її убезпечення від української артилерії;
• оголошення «евакуації» легалізує масові факти порушення майнових та й людських прав «ворожого» окупованого населення. Людей позбавляють можливості розпоряджатися своєю долею і будувати довгострокові плани. Майно, яке неможливо захопити з собою під час виселення, буде розграбоване або привласнене окупантами.
• змушений відступати, агресор вдається до тактики «випаленої землі», маючи на меті залишити визволителям спустошений, розграбований та знелюднений край.
• депортації слугують цілям демографічної політики Росії. Населення тимчасово окупованих територій розглядається Москвою як трофей і ресурс, який можна викачати з України. Депортованих переміщують у віддалені депресивні регіони РФ, часто розділяючи сім’ї і не даючи змоги утворити компактні групи, інтегруючи таким чином у російський соціум. Підхід, вже апробований на Донбасі.
• натомість, на окуповані території, які Москва планує втримати, заохочують переселятися разом із сім’ями російських військових, спецслужбістів та цивільних фахівців. Останніх мотивують подвійними окладами та іншими формами матеріального заохочення. Відповідний указ Путін підписав 17 жовтня – якраз напередодні оголошення «евакуації». Нові «херсонці» займають житло українців, яких змушують залишити домівки. 

Масове насильницьке переміщення українців з правого на лівий (підконтрольний Москві) берег Дніпра має сумний прецедент наприкінці 17-го і на початку 18-го століть під назвою «Великий згін». Та хоч сучасна депортація відбувається у зовсім інших історичних умовах, назва акції може бути застосована і для злочинів російської окупаційної адміністрації на Херсонщині.

Скільки українців росіяни встигли депортувати?

Відповісти на це питання складно, адже озвучені окупантами й колаборантами цифри викликають сумніви. Сальдо говорив про плани вивезти з Херсонщини 60 тисяч осіб, і навіть звітував про «15 тисяч евакуйованих за два дні». З урахуванням того, що за добу через Дніпро відбувалося по чотири рейси, з допомогою катерів і паромів забезпечити такі показники було щонайменше проблематично.

28 жовтня колаборанти відзвітували про «завершення організованої евакуації», так і не назвавши число вивезених людей.

Голова окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов у жовтні заявляв, що на півострові «приймуть» 5 тисяч херсонських дітей нібито «на оздоровлення». Варто зазначити, що вивезення дітей з Херсонщини до Криму розпочалося ще влітку. Але додому їх «з міркувань безпеки» вже не відпускали. Натомість «великодушно» дозволяли батькам відвідувати їх. 

За інформацією представника Меджлісу кримськотатарського народу Ескендера Берієва, наприкінці жовтня на півострові перебували 1939 дітей з Херсонської та Запорізької областей, яких  окупанти планують розподілити по місцевих школах. Більшість з цих дітей мають батьків, які залишилися на «материку».

Вивезення дітей і фактичний шантаж, спрямований на примус їхніх батьків переїжджати до окупованого Криму та РФ, свідчить про зацікавленість Кремля у зміні етнічного складу населення як окупованих територій, так і регіонів РФ. З депортованих українців путінський режим намагатиметься робити росіян. Особливу надію Кремль покладає на «перевиховання» українських дітей. Про це свідчать не лише заяви Путіна про «єдиний народ», а й визнання інших воєнних злочинців, зокрема т. зв. «дитячого омбудсмена» Марії Львової-Бєлової. Яка хвалилася, як викрадені з Маріуполя діти «вчаться любити Росію».

Отже, депортація цивільного населення з окупованої частини Херсонщини є черговим воєнним злочином РФ. Росіяни розглядають населення окупованих територій виключно як ресурс, який можна використовувати у власних інтересах. Тому лише вигнання окупантів зможе покласти край викраденню дітей, іншим порушенням прав та врятувати життя громадян України. Україна також докладе всіх зусиль для повернення депортованих на батьківщину і возз’єднання родин. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки