На Далекому Сході завелися диверсанти?
Удари українських дронів по російських нафтових базах та заводах вже стали звичним наслідком путінської «спецоперації» проти України. Проте, хоч далекобійність безпілотників і зростає, усі ці цілі знаходилися у більш-менш досяжній відстані від українського кордону.
Але 10 квітня стався непересічний інцидент: запалав нафтопереробний завод компанії «Роснєфть» у Комсомольську-на-Амурі, що розташований у Хабаровському краї на Далекому Сході. Відстань до цього міста від України – більше шести тисяч кілометрів.
За інформацією місцевих пабліків, пожежа спалахнула на технологічній колоні заввишки близько 50 метрів, а площа горіння, за різними даними, сягнула близько 100-300 кв. м. За попередньою версією, причиною загоряння став витік бензину, який згодом спалахнув. Чорний дим, який валив з заводу, було помітно з різних районів Комсомольська-на-Амурі, а в повітрі відчувався їдкий запах.
Значення Комсомольського НПЗ для регіону важко переоцінити – він є найбільшим постачальником нафтопродуктів для Далекосхідного федерального округу потужністю 8 млн тонн на рік. Цей завод – одне з найстаріших підприємств в РФ. Будувався в 30-ті роки минулого століття спеціально для переробки нафти, видобутої на Сахаліні. Друга світова війна скорегувала плани і завод був запущений раніше запланованих термінів – у 1942 році. Наразі Комсомольський НПЗ забезпечує понад 60% нафтопродуктів регіону, основні види його продукції – бензин, дизпаливо, керосин, мазут, нафтовий кокс. Також підприємство відправляє частину своєї продукції на експорт – до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Загадкова пожежа
Через те, що наші дрони ще не навчилися літати так далеко, російські ЗМІ спочатку не розглядали «українську версію», якою за замовчанням тепер пояснюють будь-який катаклізм на території РФ. Але згодом в українському сегменті соцмереж з’явилися цікаві версії інциденту: вибух на НПЗ – справа рук місцевого «кулібіна», який зібрав дрон квадракоптерного типу, прикріпив до нього кумулятивний снаряд та поцілив у ректифікаційну колону НПЗ. Мотиви потенційного диверсанта – невідомі.
Як би там не було – диверсія це чи просто аварія – пошкодження такого значимого елемента, як ректифікаційна колона, є серйозним ударом по ключовому постачальнику палива для далекосхідного регіону.
Ректифікаційний апарат – це технологічний апарат, призначений для розділення рідких сумішей, складові яких мають різну температуру кипіння (гас, газойль, дизпаливо, мастила тощо). Фактично це – серце нафтопереробки. Ректифікація є одним з найважливіших технологічних процесів в нафтовій промисловості, і не тільки в ній – а й, наприклад, в спиртовій.
У побутовому варіанті – ректифікаційним можна назвати так званий «самогонний апарат». До речі, російські ЗМІ свого часу повідомляли, що виробництво самогону – хобі нинішнього заступника голови російського Радбезу Дмитра Медведєва, тож він добре знає принцип роботи ректифікаційних установок. Самогон, вироблений на цеху в одній з його резиденцій, Медведєв раніше любив презентувати іноземним гостям.
Ректифікаційний апарат колонного типу чи просто ректифікаційна колона – це вертикально встановлений циліндр, усередині якого з допомогою різних пристроїв і вузлів досягається очищення рідин. Процес ректифікації ґрунтується на протилежному напрямку потоків пари і рідини – пара спрямовується вгору, а рідина скочується вниз. У результаті такого багаторазового перегону рідина максимально очищується, виділивши найбільш легку фракцію. Якщо в самогоні це – етиловий спирт, то у нафті – бензин.
Промислові ректифікаційні колони можуть досягати 60 метрів у висоту і 6 метрів у діаметрі.
Це вже далеко не вперше, коли страждають такі установки на російських нафтопереробних заводах. Так, у квітні минулого року після атаки українських безпілотників отримала пошкодження ректифікаційна колонна на НПЗ «Слов'янськ ЕКО» у Слов'янську-на-Кубані Краснодарського краю РФ.
Загалом ректифікаційні колони – найбільш потрібні мішені для українських дронів під час атак на НПЗ, бо їх виготовляють індивідуально під кожне підприємство, а їхня вартість сягає кількох десятків мільйонів доларів.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0