НАБУ та САП взялися за справи, що стосуються інтересів найближчого оточення Петра Порошенка
Нові антикорупційні органи стали основними постачальниками новин у мертвий політичний сезон. НАБУ та САП серйозно взялись за справи, що стосуються інтересів найближчого оточення Петра Порошенка та його «заклятих партнерів» із «Народного фронту». Чи антикорупціонери рвуть жили за власною ініціативою, чи тут не обійшлося без впливу ззовні – питання. Але факт залишається фактом: слідчі потихеньку підбираються до самих верхів. Західні партнери дійсно не можуть бути задоволені «українським кейсом». За всіх їхніх зусиль заради зменшення масштабів корупції, та продовжує процвітати, причому - на вищих щаблях.
Стіна
Одним із символів такої непрозорості став сумнозвісний проект «Стіна» («Європейський вал») на українсько-російському кордоні, який свого часу особисто курирував екс-прем’єр Арсеній Яценюк. Шматки проволоки, крізь які «випарувались» чималі бюджетні кошти, давно цікавили Національне антикорупційне бюро. Але перші затримання (одразу сімох осіб, нібито причетних до розкрадання коштів, яким вже обрано запобіжні заходи) багато хто сприйняв як дуже неприємний сигнал для групи Яценюка – Авакова. Нагадаємо, це відбулося після дуже туманної історії із затриманням-незатриманням заступника міністра МВС та одного з найближчих соратників Авакова Вадима Трояна. Втім оскільки Трояном займалась Генпрокуратура, що дослухається до Банкової, цю історію вдалося зам’яти – не псувати ж остаточно і так не ідеальні відносини між коаліціантами. В свою чергу САП та НАБУ демонструють значно більшу самостійність: поки що удари йшли по окремих представниках «обслуговуючого персоналу» влади (Насіров, Розенблат…). Але під уламками «Стіни» можуть опинитися більш поважні фігури.
Голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький зауважив, що це тільки перший епізод із загальної справи і не заперечив інших затримань.
Історія з несподіваною відставкою керівника Держприкордонслужби Віктора Назаренка та призначенням на його місце Петра Цигикала дивним чином збіглася з активізацією розслідування. Екс-керівник служби знепритомнів під час зустрічі Порошенка з білоруським колегою Олександром Лукашенком і незабаром подав заяву про відставку через стан здоров’я, отримавши як сатисфакцію статус звичайного радника президента.
Новий голова відомства одразу ж відчитався щодо «Стіни» і готовності продовжити її будівництво. Цигикал заявив, що за 2015–2016 роки на «Стіну» було виділено лише 600 млн грн, що складає близько 15% загальної потреби. 2017-го ж виділено лише 200 млн, а нещодавніми змінами до бюджету додано ще 300 млн - що все одно загалом складає ледь більше половини коштів, необхідних на цей рік. Власне, депутати від «Народного фронту», які вимушені були пояснювати на телеефірах, чому так широко розрекламований проект їхнього патрона перебуває в такому незадовільному стані, напирали якраз на недостатнє фінансування. Мовляв, скільки грошей дали, стільки й побудували, а весь галас навколо цього – дискредитація такого потрібного починання.
Втім, судячи з усього, все погане про «Стіну» тепер буде асоціюватись з Яценюком, а на фінансові потоки цього «проекту сторіччя» планує сісти президентське оточення на чолі з новим головою ДПСУ. Принаймні досі вибивання чужаків із потенційно грошовитих потоків, де можна оперувати мільйонами, завершувалось просто перенаправленням цих потоків у потрібне русло. Проте надто пильна увага правоохоронних органів до скандального будівництва й арешти, що почалися, можуть дещо підкоригувати ці плани.
На Порошенко і Ко чекав ще один неприємний сюрприз, пов'язаний зі «Стіною». Суд надав НАБУ доступ із можливістю вилучити оригінали документів ДПСУ про закупівлю бронемашин «Тритон-0103» у заводу «Ленінська кузня». Виконуючи роботи з облаштування українсько-російського кордону, в листопаді 2015-го служба підписала два договори із заводом на 59,5 млн грн, а у грудні 2015-го і березні 2016-го чотири бронемашини були отримані військовою частиною прикордонної служби. НАБУ вважає, що закупівля машин порушує постанову Кабміну про постачання озброєння, військової і спеціальної техніки в особливий період, в надзвичайний період і на час АТО. Більш того, за даними детективів, недосконала техніка не використовувалась за призначенням, бо просто не могла виконувати функції охорони державного кордону. Пікантність ситуації в тому, що кінцевими бенефіціарами «Ленінської кузні» є Петро Порошенко та один з його найближчих соратників нардеп від БПП Ігор Кононенко. Тож в дуже цікавій історії з ознаками корумпованості може виявився президентський бізнес.
Союз Ахметова й Порошенка
Інша «больова точка» влади, по якій б’є НАБУ, – вугільні контракти. Днями було оприлюднено клопотання детективів Бюро, з якого випливає, що вони підозрюють керівництво і членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики й комунальних послуг (НКРЕКП), у зловживанні службовим становищем при затвердженні сумнозвісної формули розрахунків Роттердам+. НАБУ почало досудове розслідування з цього приводу ще 24 березня 2017 року. У своїх клопотаннях детективи намагалися отримати доступ до обігу коштів «Центренерго» і «ДТЕК Дніпроенерго» в 10 банках, але всі клопотання були відхилені судом.
Галас навколо «Роттердама» та адекватності формули в наших реаліях стоїть давно. Нагадаємо, ця формула була введена в дію НКРЕКП у травні минулого року. Запроваджувалась вона на фоні блокування постачання антрациту з непідконтрольних територій Донбасу та мала на меті дозволити імпортувати дефіцитне вугілля і сплачувати за нього за європейськими цінами. Суть формули в тому, що орієнтиром служить ціна на товарній біржі в Роттердамі з урахуванням доставки товару в Україну. Відповідне фінансове навантаження накладалося на кінцевих споживачів електроенергії, яку виробляють українські ТЕС. Хоча, по факту, основний обсяг вугілля завозиться в Україну не з Нідерландів, а з українських та російських шахт, зокрема, шахт компанії ДТЕК у Ростовській області. За підрахунками експертів енергетичного ринку, завдяки «роттердамській формулі» енергетичні компанії заробляють на різниці майже мільярд гривень щомісячно.
Дмитро Вовк йшов у відставку ще у квітні, але залишається на посаді й досі" width="1200" height="865" itemprop="image" />
Не секрет, що голова НКРЕКП Дмитро Вовк – стовідсоткова людина президента, яка раніше працювала в компаніях «Рошен» та ICU. Цікаво, що у квітні Вовк під час звіту у Верховній Раді запевняв, що відставка всього діючого складу комісії, включаючи її голову, вже затверджена президентом, але, фактично, Вовк залишається на посаді й досі. Тож, враховуючи його близькість до команди президента, Роттердам+ навряд чи був ініціативою, що виникла без «добра» з Банкової.
Головним вигодонабувачем діючих правил гри на енергоринку є ДТЕК Ріната Ахметова, якому належить 75% всіх потужностей ТЕС. Тож це дає опонентам президента привід казати про змову між ним і донецьким олігархом. НАБУ ж своїми намаганнями розібратися з «роттердамською формулою» замахується на дуже велику рибу, хай поки що й безрезультатно.
Зауважимо також, що компанію «Центренерго», контрольний пакет акцій якої належить державі, вважають сферою впливу вже згаданого всесильного партнера президента Ігоря Кононенка. Щодо «Центренерго» НАБУ проводило окреме розслідування ще з минулого року – детективи розслідують факти зловживання службовим становищем посадовими особами ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» під час закупівлі вугілля і постачання його на «Центренерго». Під час розслідування детективи викрили схеми, за якими приватні компанії-посередники закуповували вугілля у підприємства за цінами, що відрізнялися від ринкових, для подальшого постачання його ПАТ «Центренерго». Але фактична поставка здійснювалося безпосередньо на «Центренерго». У фокусі розслідувачів – угоди на загальну суму понад 1,2 млрд грн. Тож «набушники» підбираються до дуже високих осіб по різних напрямках – тут можна згадати і справу Мартиненка, і підозри щодо близького до президента керівництва Нацбанку.
Це лише початок?
«Це те, чого ми очікували від НАБУ, – задоволений один із головних прихильників бюро «єврооптиміст» Мустафа Найєм. – І не думаю, що воно зупиниться, – це лише початок розслідувань, які можуть стати дуже гучними». Найєм нагадує, що історично вважалось, що бізнес або проекти, до яких причетні перші особи, в Україні не чіпають, тож дуже важливо, що це почали робити. «Цим особам дуже не подобається, що хтось десь копирсається, якась інформація збирається, – описує настрої можновладців нардеп. – І коли ми кажемо, що дійсно були зловживання по Роттердам+ з боку влади на користь Ріната Ахметова, який є партнером президента, важливо, щоб ці історії дійшли до гучних прізвищ. Але навіть уже те, що зроблено, – це ламання стереотипів і кордонів».
Таку активність НАБУ пов’язують також із тим, що силами Бюро, створення якого користувалось великою підтримкою західних партнерів, останні намагаються дати чіткі антикорупційні сигнали українській владі. Мовляв, терпець увірвався і недоторканих для Заходу, який досі багато на що заплющує очі, немає.
Політолог Андрій Золотарьов називає декілька версій активізації НАБУ – внутрішню та зовнішню. Внутрішня полягає в тому, що Бюро, утримання якого влітає бюджету в копієчку, необхідно показувати результати своєї діяльності вже зараз. Зовнішня – НАБУ отримує відповідні настійливі побажання з-за кордону. «Наші західні партнери чітко бачать, що українська влада водить їх за ніс в плані боротьби з корупцією – замість цього влада займається упорядкуванням корупції для власного блага, – каже політолог. – Тобто НАБУ могло отримати певні сигнали ловити велику рибу серед нинішніх можновладців, не виключаючи і президентське оточення. Звідси інтерес до Роттердам+, контрактів «Ленінської кузні» – це останнє китайське попередження для Порошенка…».
Золотарьов прогнозує значно гучніші викриття, якщо не цього, то наступного року.
Втім, така активність НАБУ може за звичним сценарієм піти у свисток. Голова Бюро Артем Ситник скаржиться, що без створення спеціального Антикорупційного суду всі зусилля антикорупціонерів не будуть мати значення. Бо наявні суди просто гальмують резонансні справи. І дотиснути українську владу, аби та нарешті дала старт запуску Антикорупційного суду, – наступне завдання наших західних партнерів.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0