П’ять запитань про арештовані статки олігарха Фрідмана

Як арешт життєво необхідних сервісів, що належать російським олігархам, відіб’ється на житті українців? Як відбувається процес такого арешту та чи зможе Україна отримати якийсь реальний зиск із цього майна?

На початку жовтня суд наклав арешт на всі корпоративні права в Україні, що належали підсанкційним російським олігархам Михайлу Фрідману, Петру Авену та Андрію Косогову. Серед арештованих активів були 100% статутного капіталу ТОВ «Лайфселл» та 99,99% статутного капіталу ПрАТ «Київстар», належні вже самому «Київстару» частки в інших компаніях, зокрема ТОВ «Хелсі Україна» – той самий сервіс Helsi.me, через який мільйони українців записуються до лікарів та де зберігаються медичні дані пацієнтів.

Ця новина неабияк збурила громадськість. І навіть після інформації, що ідеться не про арешт цих компаній повністю, а лише про частки російських олігархів (19,8% статутного капіталу lifecell та 47,85% статутного капіталу «Київстару»), до теперішнього і майбутнього цього майна залишається чимало запитань. 

Що чекає на арештоване майно путінського друга Фрідмана, та як це відіб’ється на житті українців? Розбір ситуації у питаннях та відповідях.

Тут відразу треба сказати, що арешт корпоративних прав не стосується безпосередньо операційної діяльності компанії, тому принаймні найближчим часом зі зв’язком якихось проблем не повинно виникати. 

Корпоративні права – це, наприклад, про те, яким чином інвестори, ті ж Фрідман та Авен, отримують прибуток від діяльності компанії. При цьому вони є опосередкованими власниками, тобто не володіють корпоративними правами «Київстару» та lifecell напряму.  Взагалі корпоративні відносини – це більше про звʼязки між інвестором та самою компанією, яка вже має менеджмент, директора та управлінський персонал. І, ясна річ, продовжуватиме надавати послуги чи виробляти продукцію.

Частки в «Київстар» та lifecell – не єдині активи Фрідмана, які вже арештовані. Так, ще минулої осені в управління АРМА були передані корпоративні права на бізнес «Моршинської». І навіть попри те, що підприємство досі працює без обраного на конкурсі управителя, пляшки з цією відомою водою на прилавках магазинів нікуди не зникли.

Ні, власниками арештованих акцій цих та десятків інших компаній, пов’язаних з РФ, так само залишаються Фрідман, Авен та інші проросійські олігархи, яких підозрюють у фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. І так буде доти, поки суди не винесуть вироки у цих справах, і в цих вироках не йтиметься про конфіскацію всього арештованого майна.

А все тому, що ідеться саме про арешт в кримінальних провадженнях, а не про конфіскацію. 

Крім цього, в Україні діє санкційний механізм, за яким РНБО запроваджує тимчасове блокування активів, Мін'юст готує позов і звертається до Вищого антикорупційного суду, щоб стягнути активи прибічників Російської Федерації. І так само в законі «Про санкції» виписано перелік підстав для такої конфіскації, серед яких знову ж таки є сприяння державі-агресору або інша допомога її активній діяльності. Цей спосіб конфіскації здається простішим, але механізм кримінальних проваджень більш перевірений та надійний, хоч і займає значно більше часу.

У будь-якому разі, Фрідман не зможе отримувати дохід із арештованого майна, а після обвинувального вироку суду воно перейде Україні. 

Тут варіанти можуть бути різні. Якщо Мін’юст все ж збере докази і звернеться із позовом до ВАКС, є ймовірність, що такий позов задовольнять – тоді активи будуть конфісковані, перейдуть у державну власність, їх рішенням суду передадуть Фонду державного майна. І вже ФДМУ зможе продати ці активи на відповідних торгах. 

Інший спосіб –  уже згадана конфіскація майна Фрідмана після того, як суд своїм вироком визнає, що олігарх і справді фінансував та сприяв агресії РФ в Україні. 

Взагалі, це нормально, коли особа звертається за захистом своїх прав до суду. Навіть те, що вона справді може бути винною у вчиненні згаданих щодо неї злочинів, і попри все наше ставлення до неї. Це цивілізований європейський підхід, до якого прагне наша країна.

Інше питання – як зробити, щоб Україна правомірно відчужувала всі ці активи і не порушувала прав цих людей, що теж зі свого боку загрожує скаргами, наприклад, до ЄСПЛ. Бо якщо конфіскація майна відбуватиметься протиправно, тобто в порушення закону, то це може стати підставою для присудження відшкодування Україною збитків особі, в якої стягнули майно. 

Тут також суттєво, що зараз на ці ж активи накладені міжнародні санкції. Адже власність на них оформлена через іноземні компанії, і відповідно, рішення українського суду про їх арешт потрібно визнавати та виконувати за кордоном. 

Якщо ж говорити про продаж цього майна підозрюваними олігархами, то в Україні встановлена кримінальна відповідальність, зокрема за вчинення дій з майном, яке перебуває під арештом. І тому арешт майна – це якраз засіб, який полегшує досудове розслідування та судовий розгляд.

Адже той же Фрідман вже не в праві переписати цей актив, продати його чи вчинити якісь інші дії, спрямовані на те, щоб він зник з поля зору правоохоронних органів. Принаймні в Україні, або в тій державі, де буде визнано та виконано українське рішення про арешт активів.

За українським законодавством – так, адже ніколи не можна відкидати імовірність невинуватості людини. 

Але більш імовірним видається таки інший варіант – що Мінʼюст звернеться з позовом про стягнення активів в порядку санкційного законодавства. Адже кримінальне провадження значно довше, і злочини в ньому доказувати в судах значно важче. І останні дії самого Фрідмана, який минулого тижня повернувся в РФ, зі свого боку додають можливостей для рішення про конфіскацію таких активів. 

У будь-якому разі, наразі немає жодних передумов до того, щоб арешт чи конфіскація цього майна якось негативно відбилася на житті українців. А самі підсанкційні Фрідман та Авен з цих активів точно не отримають ні копійки до рішення суду.

Павло Демчук

Юридичний радник Transparency International Ukraine