Хто хоче визнати суб’єктність фейкової влади на окупованих територіях?
Кабінет міністрів подав законодавчу ініціативу, яка дозволяє співпрацю українським органам державної влади з фейковими органами тимчасово окупованих територій.
Це перший крок до визнання суб’єктом переговорного процесу самопроголошеної влади з боку держави-окупанта на території незалежної і суверенної держави Україна.
Таку ініціативу з боку Кабміну лобіює Ірина Верещук, віцепрем’єрміністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (ТОТ).
Верещук на урядову посаду рекомендував призначити Комітет Верховної Ради з питань прав людини, реінтеграції та деокупації ТОТ. Цей же Комітет має розглядати цю законодавчу ініціативу. До речі, до складу комітету входять: Віктор Медведчук, Вадим Рабінович і Герой України Юрій Бойко (щоб позбавити його цього звання, можна підписати петицію). Ці всі нардепи, які обиралися від проросійської і вже забороненої партії ОПЗЖ. Вони досі мають повноваження народних депутатів. Як стало відомо Руху «Чесно», сьогодні, 20 вересня, Комітет має розглянути цю ініціативу.
І попри те, що низка питань у пропозиції уряду мають на перший погляд гуманітарний характер і спрямовані нібито на підтримку українців на окупованих територіях, мова все одно йде про співпрацю з ворогом. За вісім років бойових дій на території України це перша законотворча ініціатива такого характеру.
До прикладу, мер Балаклії Іван Столбовий закликав населення брати гуманітарну допомогу у ворога і вів переговори з окупантами про відновлення роботи комунальних служб. Він потрапив за такі дії до Реєстру держзраників, який веде «Чесно». Зараз він втік у Росію і йому оголошена підозра у держзраді.
Тому, аби розібратися з тим, що пропонує Кабмін, проаналізовано два законопроєкти (№ 7646, 7647), які надійшли від уряду на розгляд парламенту.
Зелене світло для контактів з окупантами
Законопроєкт фактично дозволяє «вимушені» контакти та взаємодію української влади з окупантами та їхніми органами, а також незаконними збройними формуваннями і владою РФ на тимчасово окупованих територіях (з окупаційними адміністраціями також).
Як обмеження для такої діяльності закон визначає мету дозволених контактів: для забезпечення прав і свобод людини; оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування; надання житлово-комунальних послуг; заходів із захисту культурних цінностей; гуманітарних заходів, для прикладу забезпечення медичної допомоги та соціальних послуг, заходів радіаційної безпеки, тощо (ч. 2 нової ст. 91 Закону).
А оскільки окупанти забороняють офіційно працювати українській владі на окупованих територіях, така ініціатива видається сумнівною та недієвою. Власне, тому міжнародне гуманітарне право покладає обов’язок утримувати окуповані території і населення на державу-окупанта.
Дозволяється також взаємодія у оперативно-розшуковій діяльності та досудових розслідувань. І тут треба чітко розуміти, що це має бути погоджено із законами «Про оборону України», «Про розвідку», «Про контррозвідку», «Про боротьбу з тероризмом».
Є питання і щодо інших новел у законопроєкті. Так, він пропонує нашим органам влади співпрацювати з фейковими органами на окупованих територіях, зокрема, для виробництва ліків та торгівлі ліками, надання медичних послуг, торгівлі у сфері харчування, енергоресурсів, а також забезпечення послуг у сфері ЖКГ та співпраці в галузі освіти (це при тому, що наші книжки вилучаються і їх замінюють на російськомовні), запуск банківської системи (при тому, що ми у світу вимагаємо блокувати SWIFT у РФ), взаємодії у галузі зв’язку – пошта, радіочастоти і т.д., вантажні та пасажирські перевезення.
Автори ідеї не забули також і про перекази коштів з бюджету України в руки окупаційної влади. Дозволяється виплата та доставка пенсій, грошової допомоги. Але оскільки така ситуація не нова, можемо звернутись до досвіду взаємодії України з ОРДЛО. Раніше всі громадяни України, які мали право і потребу отримувати виплати, приїздили на підконтрольну територію нашої держави, щоб отримувати ці кошти. Україна ніколи не перерахувала кошти на окуповані території до фейкових органів влади, що не заважало нашим громадянам отримувати законні виплати.
Решта законотворчих пропозицій, які стосуються поховання померлих, благодійної діяльності тощо, теж не можуть бути втілені на законодавчому рівні. Бо ніяких взаємодій з фейковими органами окупантів не може бути, бо це все одно, щоб під час Мінських домовленостей сісти за стіл переговорів з органами так званих ЛНР та ДНР.
Дозволити заборонене
Наразі це все заборонено і за це встановлюється відповідальність Кримінальним кодексом – стаття 111-1 Колабораціонізм. Але другий проєкт №7647 звільняє від кримінальної відповідальності за діяльність, яку передбачає №7646. Додатково, колабораційною діяльністю, яка карається за ККУ визнається саме добровільне провадження господарської діяльності у взаємодії з окупантами (добровільне, як і вимушене, – доводиться дуже важко і цим можна завжди маніпулювати).
Такий законодавчий крок обумовлений необхідністю виведення з-під кримінально караної заборони тієї частини господарської діяльності, яка має провадитись для забезпечення життєдіяльності тимчасово окупованих територій України. У цьому контексті виникає питання про застосування новел до фактично окупованих території, проте які ще не визнані такими юридично.
Окрім іншого, пропонований законопроєкт значно розмиває трактування взаємодії з державою-агресором.
У новій редакції пропонують встановити таке: «На тимчасово окупованій території не провадиться діяльність державних органів, крім випадків передбачених законом, якщо при цьому не вчиняється пособництво державі-агресору». Але трактувати таке визначення можна по-різному. Трактувати можна для досить широких ділових контактів між українською владою та представниками держави-агресора.
«Не вчиняється пособництво державі-агресору» є обширним і оціночним, що допускає значні зловживання й може призвести до узаконення підтримки Україною діяльності окупантів і самопроголошеної влади.
Таким чином на нашій території буде війна, а ми своїми ресурсами будемо підтримувати діяльність окупованих територій і самопроголошеної влади.
Законопроєкт, який є спробою зберегти присутність України на окупованих територіях та підтримувати громадян України, включає в себе значні ризики пособництва державі-агресору. Перелік дозволених контактів є занадто обширним та мало деталізованим, а зміни до ККУ дають прогалини для уникнення відповідальність за колабораціонізм.
Що робити народним депутатам?
У такому вигляді законопроєкти приймати не можна і на цьому так само наголошує Головне науково-експертне управління Верховної Ради, яке дало свої зауваження до цієї ініціативи.
Рух «Чесно» звертається до членів комітетів, які будуть розглядати ці законодавчі ініціативи з вимогою не підтримувати їх. Кабінет міністрів чи будь-який суб’єкт законодавчої ініціативи має подавати на розгляд парламенту якісний законопроєкт, який не несе ризиків для суверенітету і територіальної цілісності країни.
Ірина Федорів, Вікторія Олійник, для «Главкома»
Коментарі — 0