Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    В Україні не створена система реабілітації осіб - жертв збройного конфлікту?

    • Розсилка
    В Україні не створена система реабілітації осіб - жертв збройного конфлікту?

    Сьогодні є практична відсутність системного підходу щодо реабілітаційних послуг, що їх має надавати система охорони здоров’я та соціального захисту особам, які підпадають під категорію «жертви конфлікту»: цивільне населення «сірої зони», українські комбатанти, внутрішньо переміщені особи. Про це розповіли Богдан Мойса, аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини; Ігор Мірошниченко, Голова правління громадської організації «Ерлайт», під час прес-конференції в прес-центрі «Главком».

    За словами Богдана Мойси, традиційна система Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціальної політики забезпечувала певний пакет соціальних послуг особам з інвалідністю, орієнтований на мирну ситуацію в країні.

    «Певним чином її дублювала так звана «відомча медицина» сектору безпеки - Міністерства оборони України, МВС України та Служби безпеки України. Проте нові реалії поставили до порядку денного питання надання таких послуг більш широкому колу осіб, постраждалих від збройного конфлікту, але формально не визнаних в якості осіб з інвалідністю. Ця проблема болюче відбилася на усіх категоріях постраждалих, які не отримують належної допомоги з медичної та психологічної реабілітації, оскільки, незважаючи на місцеві та відомчі ініціативи, система реабілітації в Україні досі не створена», - каже Мойса.

    Поранення через мінно-вибухові боєприпаси або обстріли, захворювання, що стало наслідком переховування від бойових дій або стресів – це одні з головних, але не єдині причини порушень здоров’я мирних громадян, що проживають в охоплених конфліктом регіонах. «Гострота втрати здоров’я та можливість його відновлення часто прямо залежить від доступу до лікарських засобів, гуманітарної допомоги, реабілітаційних послуг, який щоближче до лінії розмежування, тим складніший. Більше трьох років знадобилось Україні, щоб побачити цю групу постраждалого місцевого населення та задекларувати певні законодавчі гарантії. Але навіть шлях до їх отримання урядовці намагаються ускладнити. Очевидно, таке зволікання із визнанням потреб цивільних осіб, що втратили здоров’я мало пов’язані із повагою до міжнародних зобов’язань на необхідності дотримання яких Україна постійно наголошує. Отримання декларованих соціальних гарантій не повинно перетворюватись на рух з перепонами, що спричиняє додатковий стрес», - емоційно говорить Мірошніченко.

    Наслідки збройного конфлікту поставили перед наявною системою реабілітаційних послуг нові завдання із надання допомоги постраждалим особам. «Щонайменше чотири суспільні групи потребують послуг із реабілітації: учасники бойових дій – військовослужбовці, які брали участь в Антитерористичній операції та беруть участь в Операції об’єднаних сил, а також їхні сім’ї; цивільні особи, які втратили здоров’я внаслідок поранень, контузії чи каліцтва; особи, які утримувались у місцях несвободи. А ще слід додати осіб, які, не зазнавши безпосередніх поранень, втратили здоров’я та набули інвалідність внаслідок стресових розладів, переховування від обстрілів. Я наведу такий приклад. В одному містечку на лінії зіткнення снаряд влетів у житловий будинок. Там знаходилася родина. Батько загинув на місці. Мати була поранена, а от дитина залишилися неушкодженою. Але внаслідок пережитого стресу її паралізувало», - говорить Мойса.

    В один голос учасники прес-конференції зазначають, що значною проблемою функціонування системи реабілітації є розпорошеність останньої між кількома міністерствами, що через відсутність координації призводить до порушення цілісності реабілітаційного процесу. Окрім того експерти ствреджують, що держава не створила до сих пір реєстр постраждалих цивільних осіб від збройного конфлікту. Тому статистика міжнародних організацій суттєво відрізняється від органів місцевої та державної влади. «Ще гірші справи із кількісними даними щодо цивільних осіб, що набули порушень здоров’я внаслідок поранень, контузії чи каліцтва. За даними моніторингової місії ООН з прав людини, кількість поранених на території збройного конфлікту із квітня 2014 по серпень 2018 років становила від 7 до 9 тисяч осіб. За період травень – серпень 2018 поранено було 93 особи (49 чоловіків, 26 жінок, 9 дорослих невідомої статі, 8 хлопчиків, 1 дівчинка). За попередній період (лютий – травень 2018 р.) задокументовано 62 поранених особи. На жаль, уряд не володіє достатніми даними щодо кількості поранених за наслідками збройного конфлікту осіб та оперує лише орієнтовними цифрами – на січень 2017 року орієнтовна кількість мирних громадян, яким унаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення Антитерористичної операції буде надано статус інвалідів війни, становить 200 осіб», - наводить статистику Мойса.

    Ознайомитися з аналітичним оглядом «Реабілітація жертв війни. Що може запропонувати держава, окрім милиць?»  можна тут

    Переглянути запис прес-конференції 

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ