Принциповий тренер, плагіат і російський бізнес: що відомо про нового міністра спорту Гутцайта
Тепер уся спортивна спільнота втішена
Спочатку було шоу. Шоу вигляді гучної презентації Сергія Левчука на посаді нового очільника новоствореного державного агентства спорту. Презентував особисто міністр культури, молоді і спорту Володимир Бородянський. Добре усвідомлюючи, що через якусь добу «прийдуть великі хвилі й заберуть то всьо, що він ліпив». Разом із тим, хто «ліпив».
Як і очікувалося, цю подію і відставку уряду Олексія Гончарука розділили лічені години. Кілька десятків годин. Знаменитий турборежим дарував нам новий уряд, у який повернулося класичне міністерство спорту зі знаним спортовцем на чолі. Галузь очолив олімпійський чемпіон Барселони-1992 з фехтування, багаторічний тренер національної збірної і президент національної Федерації з цього виду спорту, а в останніх два роки – директор Департаменту молоді та спорту Київської міської державної адміністрації Вадим Гутцайт.
Спортивна спільнота нарешті злилася в єдиному радісному пориві. Вона отримала того керівника, про якого мріяла і якого довго лобіювала. Адже розмови про можливе призначення Гутцайта на посаду міністра спорту точилися ще з літа. Відтоді, як Вадим Маркович начебто відмовився від місця у списку «Слуги народу», в якому був під прохідним 81-м номером. Проте потім щось пішло не так і в новому Кабміні профільного спортивного міністерства просто не виявилося. Гутцайт залишився «виключно» на чолі Департаменту молоді і спорту в столиці. Тієї самої столиці, в якій рейдери уже котрий рік за бездіяльності місцевої влади тероризують спорт школу «Восход» у Дарницькому районі. І в якій керівництво спорткомплексу «Авангард» робило все можливе, щоб не потрапити в підпорядкування комунальної власності. Бо це, мовляв, теж збільшувало б ризики передачі території забудовникам.
Вадим Гутцайт був прекрасним спортовцем. Окрім перемоги на Олімпійських іграх-1992 у командній першості шаблістів у складі збірної СНГ, він здобував бронзу чемпіонату світу-1991 особисто і в команді. Також успішною була його тренерська кар’єра. Гутцайт очолював збірну України понад десять років і його вплив на свій кар’єрний ріст вважає ледь не ключовим наша найвидатніша фехтувальниця Ольга Харлан.
При цьому Гутцайт на посаді відзначався неабиякою принциповістю. Дуже показова в цьому контексті історія трапилася напередодні Олімпіади-2008 у Пекіні. Річ у тім, що на місце в команді шаблісток претендувала родичка одного високопоставленого прокурора. Гутцайт як головний тренер мав вказівку згори – взяти саме цю дівчину, а не Ольгу Жовнір. Проте Вадим Маркович розумів, що з таким складом претендувати на олімпійську медаль буде складно. І настояв на кандидатурі Жовнір, хоча вчинити по-іншому його переконували усі поважні чиновники на чолі з тодішнім спортивним міністром Юрієм Павленком. Підтримував Гутцайта лише президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. Інші наполягали, щоб пішов на зустріч, інакше з впливовістю прокурора можливі різні варіанти. В підсумку, збірна України з жіночої шаблі з Жовнір у складі виграла в Пекіні олімпійське золото і лише такий успіх та певні матеріальні поступки стали громовідводом.
Вадим Маркович – птаха високого польоту. Після такого тріумфу його цікавили нові висоти. І він не зупинився, згодом став директором олімпійської бази в Конча-Заспі, очолював її п’ять років, паралельно був помічником одіозного депутата-регіонала, олімпійського чемпіона з вільної боротьби Ельбруса Тедеєва. А коли Ельбрус Сосланович у своїй вірі в «бога і царя» Януковича зазнав краху, колишній помічник вирішив не йти за компанію в забуття, а очолити згадуваний уже Департамент молоді і спорту при КМДА. Благо, завдяки прозорості мера Віталія Кличка конкурс на заміщення вакансії був відкритим і на місце міг претендувати кожен бажаючий. Пропонуй програму, захищай її – і вперед.
Власне, так само думав і громадський активіст Філіп Альїд. Він свою програму написав самотужки від і до й збирався внести у фізкультурно-спортивну галузь столиці чимало новацій. Однак безпристрасна комісія вирішила, що Філіп не дуже компетентний.
На другому етапі конкурсу претенденти мали вирішувати ситуаційні завдання. То коли учасники, сидячи за комп'ютерами, без користування інтернетом і ґаджетами мають ґрунтовно відповісти на три запитання. Запитання вони дізналися перед самісіньким початком іспиту. При цьому ніхто з конкурсантів не знав, які саме будуть завдання. Учасників лише попередили, що стосуватимуться питання сфери спорту. Отже, готувався кожен як міг.
За підсумками конкурсу переможцем «несподівано» став саме Гутцайт. При цьому переміг Вадим Маркович з роботою, 30-40% якої точнісінько збігається з тою, яку легко знайти в інтернеті. Ба більше, там повторюються цілі речення. Один в один.
Є й іще одна пікантна подробиця. Згідно з розслідуванням того ж Філіпа Альїда, Вадим Гутцайт веде бізнес у Росії, а саме – в місті Лобня Московської області. Там він разом із іншими фехтувальниками, а одночасно полковниками Збройних сил РФ Станіславом Поздняковим та Ільґаром Мамедовим є співзасновником компанії ООО «Альтаир». Фірма займається наданням автомобільних послуг. Люди, які контактують з нинішньою владою, що попервах саме російський бізнес Гутцайта, якого, Вадим Маркович у щорічних звітах, до речі, не декларує, був стримуючим фактором на шляху до входження олімпіоніка в Кабмін. Однак тепер вочевидь моральні перепони щезли.
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0