«Шахтар» - «Динамо»: чому в харківській грі бракувало футболу
У останньому за ліком українському футбольному «Класичному» власне класичного практично не було
Головний підсумок харківського матчу «Шахтар» - «Динамо» - рахунок на табло стадіону. Він виявився на користь номінальних господарів. Відтак «Шахтар» не лише переміг свого принципового суперника, а й відірвався від нього в турнірній таблиці на неймовірних 13 очок. Згадати з цього матчу ще щось із суто футбольного складно. Бо цього суто футбольного у виконанні суперників виявилося занадто мало.
Так сталося не в останню чергу через суто об’єктивні причини, проте ситуацію це не рятує: десятого листопада нинішнього року ми переглянути один із найнепримітніших матчів між динамівцями та «гірниками». Обом командам бракувало винахідливості, часом майстерності, їх скутувала втома. Та основне в іншому – їм забракло емоцій. Такий емоцій, завдяки яким нівелюється посередня гра. Такої експресії, на жаль, не виявилося: надто багато сил футболісти залишили в недавніх єврокубкових поєдинках. Проте замість футболістів у цьому сенсі вдалося вирізнитися вболівальникам. Передовсім «Динамо». Вони мали серйозний вплив на гру. Проте й фани розбурхати її (та й команди) по-справжньому не зуміли, але наслідили не по-дитячому…
…Не так давно, ще коли «гірників» очолював Паулу Фонсека, його «Шахтар» у чемпіонатах країни регулярно «скручувався» динамівцям, яких тоді тренував Олександр Хацкевич. Дійшло навіть до того, що португалець після чергової поразки від «біло-синіх» бовкнув у серцях, що не знає, як обігравати «Динамо». Схоже, цю проблему Фонсека передав у «спадок» Луїшеві Каштру, новоспеченому тренерові «помаранчево-чорних». Свій перший поєдинок проти динамівців – у Суперкубку-2019 – Каштру благополучно програв. Щоправда потім, на старті чемпіонату України, взяв реванш. Але в черговій спробі – в Кубку України – «Шахтар» Каштру знову нічого не зумів втяти проти «Динамо». Показово, що Каштру повністю програв свою тренерську дуель ще одному тренерові «Динамо» - зі столиці Хорватії. Тобто, черговий матч проти «біло-синіх» перетворювався для «Шахтаря» і найперше для його тренера в справжній тест на профпридатність.
Занадто гучна вивіска? Навряд чи. На тлі вильоту «гірників» із Кубка України, невиразних матчів проти заґребського «Динамо», в якому «Шахтар» не програв передовсім через шалений фарт, поповзли чутки, що тренерське крісло під 58-річним фахівцем захиталося. Так це чи ні – відповісти однозначно складно, однак те, що португалець наразі почувається некомфортно – поза всяким сумнівом. І щоб хоч якось розрядити ситуацію, сеу Луїшу конче необхідно було як мінімум не програти «Динамо».
Тренер «гірників» старався, як міг. Каштру вирішив відмовитися від гри з позиції сили як єдино можливої. Він наситив по максимуму середину поля: до Степаненка й Маркоса Антоніо долучився Коваленко. Також наставник донеччан нарешті вирішив посадити на лаву Марлоса, який помітно розгубив свої кондиції, і випустив в основі Тете. «Шахтар» не збирався домінувати впродовж усього поєдинку, а діяв суворо по рахунку. В атаці чемпіон країни все так же покладався на прудкі ноги Тайсона, а ось у захисті – на колективний відбір. Себто на масовість.
Цей матч, безумовно, мав велике значення й для тренера «Динамо» Олексія Михайличенка. Проте навряд чи таке вирішальне, як для його візаві. По-перше, своє головне на цьому етапі завдання динамівський тренер вирішив: він вибив «Шахтар» з Кубка країни. А по-друге, «вибити» донеччан із чемпіонської гонки «Динамо» зараз не може апріорі, оскільки відстає від своїх заклятих друзів одразу на десять очок (а після гри – на всі тринадцять). Тому, власне, спробувати скоротити цю величезну різницю Михайличенко міг. Проте, бачиться, головніше для нього – все ж таки вдало зіграти в Лізі Європи: туди саме має спрямовуватися головний акцент команди та тренера. Як і на боротьбу з «Зорею» та «Десною» за другу сходинку: давайте називати речі своїми іменами.
До речі, про участь наших повпредів на міжнародній арені. Цей матч можна сміливо назвати як «утомлені єврокубками». Що «Динамо», що «Шахтар» надто багато зусиль залишили в Копенгаґені і Заґребі. Особливо зусиль емоційних. Як на мене, в емоційному сенсі підготувати як слід своїх підопічних до «Класичного» не вдалося ні Каштру, ні Михайличенку. Так, їхнє протистояння все одно залишалося «класичним», проте якимось частково вихолощеним. І справа тут не стільки в кількості карток і їх кольорі, які показував рефері футболістам, скільки у відсутності внутрішнього нерву самої гри. Ось у недавньому кубковому поєдинку цей нерв був, а в цьому – даруйте, не розгледів: тихе сільське весілля, на якому, до всього, ще й нареченої не виявилося. Лише «свита» трохи побуянила.
Що ж до гри як такої, то основною її характерною рисою була обережність. Каштру цей змагальний чинник у якості «сувеніру» запропонував Михайличенку, і той був не проти – відповів аналогічною монетою. Команди не збиралися привселюдно демонструвати свої претензії на ініціативу та територію. Відтак гра проходила за нехитрим сценарієм: спочатку атакують одні, потім суперники міняються ролями.
Складно сказати, скільки б тривали ці «рольові ігри», якби «Шахтарю» не вдалося відкрити рахунок ще в першій половині зустрічі. Банальний кутовий призвів до точного удару Кривцова, і динамівцям довелося перелаштовуватися. Точніше, вони б мали це зробити, виходячи зі здорового ґлузду. Проте явно не поспішали. Кияни діяли так, ніби нічого страшного не сталося: усе ті ж «рольові ігри». Не поспішав і «Шахтар». Хоча цього разу зрозуміти Каштру та його підопічних як мінімум можна.
Власне, після забитого м’яча оборонцем «Шахтаря» чогось цікавого згадати нічого. Динамівці жодного разу не влучили в площину воріт «Шахтаря», «Шахтар» після забитого голу жодного разу не потривожив по справжньому Бущана.
На цьому можна було б ставити крапку. Якби не неприємний епізод, що стався в середині другого тайму. Фанати «Динамо» почали провокувати бразильців «Шахтаря» - вигуками й жестами. Суддя матчу Балакін через диктора попередив вболівальників про неприпустимість расистських вигуків. Апофеозом цього став нервовий зрив капітана донеччан Тайсона, який відповів динамівським трибунам характерним жестом із середнім пальцем, тоді заплакав, і арбітр вивів команди з поля. За компанію з Тайсоном пустив сльозу й Дентіньо. За кілька хвилин команди повернулись на поле, проте футболу, якого й так було небагато, стало ще менше. Тайсон отримав червону картку за свій непристойний жест, «гірники» влаштували щось на кшталт Сталінграду, «Динамо» змінити перебіг матчу не вистачило ні сил, ні часу.
Ось таким блідим на події на футбольному полі виявилося «Класичне». Його «розбавили» динамівські вболівальники, які однозначно підставили свою команду, а не допомогли їй. Можливо, цей інцидент і не був вартий того, щоб команди забирати з поля, щоб роздмухувати до вселенських масштабів, проте сталося те, що сталося. І київському клубу, як не так давно після гри з «Челсі», знову доведеться несолодко через нестриманість своїх фанів…
Олександр Васильєв, для «Главкома»
Коментарі — 0