Борису Джонсону – 58. Як великий друг України попри численні скандали став прем'єром Британії

Борису Джонсону – 58. Як великий друг України попри численні скандали став прем'єром Британії
Джонсон став першим закордонним політиком, який приїхав до Києва під час війни
фото з відкритих джерел

Борис Джонсон – один з найвідоміших політиків. За його плечима чимало скандалів, однак це не завадило йому очолити британський уряд

Сьогодні, 19 червня, прем’єру Великої Британії Борису Джонсону виповнюється 58 років. Впізнати цього політика простіше простого – його здалеку примітно завдяки унікальній зачісці, яку часто називають «кульбабкою». Британський прем'єр-міністр зовсім не схожий на консервативних англійців. Україна називає його «великим другом», адже він з початку нападу Росії усіляко підтримує нашу державу й став першим закордонним політиком, який приїхав до Києва під час війни. Сам він зазначає, що «Британія – найвідданіший прихильник України».

Вихідець з мультикультурної та багатої сім'ї

Повне ім’я Джонсона – Александр Борис де Пфеффель-Джонсон. Він народився 1964 року у Нью-Йорку в сім’ї британського політика-консерватора та письменника Стенлі Джонсона. Крім британського, має громадянство США. Одним його прадідусем був турецький політик та журналіст Алі Кемаль, ще одним – ортодоксальний єврей та раввин з Литви. Інші родичі ведуть свій рід від Короля Георга II та аристократичних родів Франції й Німеччини.

В дитинстві декілька років прожив у Брюсселі, де вивчив французьку. Сестра Джонсона Рейчел є відомою журналісткою та письменницею, брат Джозеф – депутат від партії Консерваторів.

Отримав найкращу освіту: закінчив Ітон та Оксфорд

Ще змалечку Джонсон мріяв стати «королем світу». Перший крок до реалізації мрів він зробив, коли вступив до Ітонського коледжу – однієї з найбільш престижних шкіл Великої Британії. В Ітоні навчалося 20 із 54 попередніх прем'єрів країни. У підготовчій школі його космополітичне коріння було об'єктом насмішок. Проте поступово Джонсон створив свій ексцентричний, підкреслено англійський, публічний образ і зрештою здобував популярність. Саме в Ітоні він почав представлятись як Борис, а не Александр.

Продемонструвавши чудові результати у вивченні англійської й античних мов та літератури, він вступив у Оксфорд. Там, як пише біограф Джонсона Соня Парнелл, він мав три цілі: знайти дружину, очолити престижний дебатний клуб «Оксфордський союз» та отримати максимальну оцінку за навчання. Джонсон досяг перших двох цілей, але не отримав найвищої оцінки. Завдяки активній політичній діяльності в студентські роки здобув низку корисних знайомств.

Став успішним журналістом попри скандали

Після завершення навчання в Оксфорді, завдяки родинним зв’язкам Джонсон потрапив на стажування у видання «Таймс». Звідти його звільнили через підозри у підробці цитати у статті про важливе археологічне відкриття.

Проте він швидко знайшов роботу у євроскептичній газеті The Daily Telegraph. Її редактор був добре знайомий з майбутнім політиком з часів його керівництва оксфордським дебатним клубом. Під його протекцією, у віці 25 років, він став кореспондентом газети у Брюсселі.

За п’ять років у газеті він здобув популярність у Британії завдяки поширенню критичних і часто відверто спотворених новин. Так, частково з його руки набрали ходу так звані «євроміфи»: чутки про те, що Брюссель забороняє надто викривлені банани чи запровадить однакові моделі трун. Це зробило його улюбленим журналістом на той момент євроскептичної Маргарет Тетчер.

Після повернення з Брюсселю він став головним автором газети на політичну тематику. Його колонки вирізняли в’їдливість та ризиковані жарти. У 1998 році він вперше з’явився на ТВ, став частим гостем на різноманітних шоу і поступово здобув впізнаваність серед широкого загалу. А у 1999, у віці 35 років, став редактором видання Spectator, пообіцявши власникам, що не буде балотуватися у парламент.

Мав не надто успішний старт політичної кар’єри

Вже через два роки він порушив обіцянку і став депутатом від консерваторів від незнайомого йому округу Хенлі. Особливого успіху у парламенті Джонсон не здобув. За сім років він відвідав менш ніж половину всіх голосувань, а свої виступи згодом назвав посередніми. У 2003 році політик підтримав військову операцію в Іраку, але вже через декілька років назвав її колосальною помилкою.

У 2004 році Джонсон потрапив у центр скандалу, коли заперечив повідомлення у пресі про свій роман з журналісткою Петронеллою Ваят. Через публічну брехню його звільнили з посади міністра мистецтва у тіньовому уряді та заступника голови партії.

Став прем’єром попри скандали, звинувачення у брехні та образливу риторику

Ще у 1993 році став публічним запис розмови Джонсона із колегою-журналістом, де той просить Джонсона дати йому адресу спільного знайомого – колега планує замовити побиття знайомого. Джонсон не відкинув прохання, але не зрозуміло, чи виконує його.

У написаній минулого року колонці для The Daily Telegraph він порівняв жінок у бурках із «банківськими грабіжниками» та «поштовими скриньками». Це викликало осуд з боку багатьох політиків, але привабило частину консерваторів.

21 червня 2019 року, в розпал кампанії на посаду лідера партії Консерваторів, сусід Джонсона викликав поліцію через звуки суперечки та ударів з квартири, де Джонсон проживав зі своєю партнеркою. Поліція довший час приховує інформацію, але аудіозапис конфлікту потрапив до видання The Guardian. Сам Джонсон відмовився розмовляти про цей випадок.

Нагадаємо, напередодні Джонсон назвав чотири кроки, життєво важливих для України. Також він виступив за проведення «Євробачення-2023» в Україні

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів