Росія йде шляхом СРСР: чому кремлівський режим вже програє

Країни Європи та США розуміють наразі більше, ніж будь-коли, що Росія у своєму нинішньому вигляді існувати не має. Однак воєнним шляхом вони не збираються цього досягати, а вже почали використовувати ті самі методи, що були за існування Радянського Союзу. Те, що план минулого разу по відношенню до СРСР спрацював успішно, підштовхує вчинити так само з РФ. Про це повідомляє журналіст Денис Стаджи у статті для LB.ua.

Як зазначається, головні методи Заходу у випадку з СРСР містили в собі насамперед втягування у довготривалу війну на виснаження та зниження ціни на газ і нафту. Також це виснаження Союзу гонкою озброєнь і роздмухування місцевого націоналізму. Врешті-решт, це витрата значних грошей на годування й порятунок проблемного сусіда та позбавлення союзників і васалів.

У той час СРСР протримався 3-4 роки, після чого капітулював і розпався. Цю історію не важко порівняти із сучасною.

Афганістан – це війна на виснаження для СРСР, а Україна стала такою для Росії. Захід не дозволяв Кремлю виграти війну, яка спочатку здавалася «легкою прогулянкою».

З іншого боку, у той період США домовилися із Саудівською Аравією про збільшення видобутку нафти вдвічі, що зумовило обвал цін на неї втричі. Зараз Захід встановив стелю цін на нафту (і планує ще сильніше обмежити граничну ціну) і було радикально знижено закупівлю російського газу.

Фейковий план США «стратегічна оборонна ініціатива», який був розроблений у 1980-х рр., став пасткою, на яку СРСР повівся. Наразі Росія кардинально відстає в своїх військових технологіях у порівнянні з тими, що надають Україні. У 2023 році витрати РФ на держоборонзамовлення зростуть майже в 1,5 рази. Поки що загарбники не зрозуміли, що спроби наздогнати є безнадійними.

Ще один важливий метод Заходу у боротьбі з кремлівською владою є роздування окраїнних націоналізмів та підвищення суб’єктності місцевого начальства. В СРСР це проявилося в «бунті перших секретарів республік та секретарів ключових регіонів». Тепер і в сучасній Росії місцева влада роздумує над тим, чи було б їм краще самостійно розпоряджатися доходами і витратами власних регіонів. Один із гарних прикладів – Рамзан Кадиров. Також слід згадати про Татарстан, де спалахнув скандал через те, що Москва обмежує їхні формальні атрибути самостійності. Можливо, що саме цей регіон першим вийде з російського в ісламський світ. І навряд чи він буде останнім.

У 80-х роках СРСР мала собі за проблемного сусіда Польщу. З радянських міст вивозили їжу, аби «рятувати» Польщу. Наразі для Росії такою країною є Білорусь. РФ є найбільшим кредитором Білорусі, яка постійно отримує від Москви гроші, а також купує найдешевший у світі газ.

Насамкінець навіть найближчі союзники Росії перестають її підтримувати. Казахстан підтримує санкції та дотримується американської політики, а президент Казахстану всерйоз обговорює повноцінний вихід з ОДКБ. Президент Таджикистану Рахмон заявив, що «з нами Москва має рахуватися, ми теж варті поваги», і його негласно підтримали всі керівники країн Центральної Азії. Узбекистан замість «газової спілки» з РФ тепер купуватиме більше газу в Туркменії. До того ж ця країна запустила вперше поїзд з міддю до Європи в обхід Росії.

Таким чином країна-агресорка щодня стає все слабшою та менш впливовою. Захід посилюється на пострадянському просторі, а так звані «союзники» Кремля Туреччина та Китай знижують свободу маневру для Путіна.

Матеріал підготовлено за аналізом Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.