Шавкат Мірзійоєв втретє став президентом Узбекистану

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв переобрався на третій термін, заздалегідь внісши поправки до конституції, що обнулили попередні два. Його перша каденція розпочалася у 2016 році, друга – у 2021. Раніше на Мірзійоєва покладалися великі надії – перетворення репресивної автократії на більш відкриту сучасну державу. Економічний стан Узбекистану справді трохи одужав, але очікуваних демократичних змін так і не відбулося.

За попередніми даними, Шавкат Мірзійоєв набрав 87,05% голосів і перемагає на дострокових виборах глави держави, повідомив глава Центральної виборчої комісії Зайніддін Нізамходжаєв. На другому місці з 4,43% голосів – сенатор Робахон Махмудова, на третьому – заступник спікера нижньої палати парламенту Улугбек Іноятов з 4,02%. Четвертим став Абдушукур Хамзаєв (3,74%), який останні два роки очолює Державний комітет з питань екології та охорони навколишнього середовища. За даними Центральної виборчої комісії, підсумкова явка склала 79,8%, або 15,6 млн виборців.

У квітні 2023 року узбекистанці проголосували за поправки до конституції, серед іншого обнулили два терміни Шавката Мірзійоєва. Після цього він отримав легальну можливість обиратися ще на два семирічні терміни, тобто залишатися при владі до 2040 року.

Політолог Рафаель Саттаров називає президентські вибори «великою політичною маніпуляцією та оформленням сімейного правління Мірзійоєва», зазначаючи, що конкуренцію чинному президенту склали малознайомі суспільству політики: «Це порожні вибори. Вони проходять у найспекотніший сезон, коли узбеки зайняті весільними підготовками, їм не до виборів».

Зокрема, початок президентства Мірзійоєва багато хто називав «відлигою», розраховуючи на перехід від авторитарного режиму покійного президента Іслама Карімова до більш демократичного ладу.

Другий президент Узбекистану справді послабив контроль за ЗМІ, провів ринкові реформи та запровадив заборону на примусову працю. Крім цього, за президентства Мірзійоєва успішно завершилися переговори щодо демаркації кордону з Казахстаном та делімітації з Киргизстаном – вони почалися ще за Каримова і тривали десятки років.

Економіка Узбекистану стабільно зростає (5,7% у 2022 році, за даними Світового банку), економісти очікують на продовження припливу приватних інвестицій. У 2019 році в Ташкенті відкрили IT-парк, а у квітні 2022 року, на тлі масової еміграції росіян, Узбекистан почав видавати спеціальні IT-візи для інвесторів, засновників компаній та фахівців у сфері інформаційних технологій.

Президент планує розвивати досягнуті успіхи, девіз його передвиборчої кампанії – «Новий Узбекистан ми збудуємо разом із нашим народом». Серед іншого Мірзійоєв обіцяв виборцям удвічі збільшити ВВП Узбекистану та зменшити рівень бідності майже вдвічі.

Проте, як зазначає британська аналітична компанія Economist Intelligence Unit (EIU), проблемами Узбекистану залишаються структурні недоліки економіки, корупція та надмірне втручання держави в економіку. Відбивається на рівні життя і спричинена війною в Україні інфляція – 2022 року вона становила 12,25%, це найвищий показник за три роки.

Сильним викликом президентству Мірзійоєва стали протести в Каракалпакстані – автономії у складі Узбекистану – наприкінці червня 2022 року. Причиною стали виправлення до конституції, які позбавляли регіон права проголосувати за свою незалежність. Внаслідок їх придушення загинули щонайменше 21 людина, але від спірних поправок влада була змушена відмовитися.

Попри спроби команди Мірзійоєва покращити імідж Узбекистану за кордоном, країна залишається невільною. Узбекистан займає 149 рядок зі 167 у рейтингу індексу демократії EIU.

Політолог Рафаель Саттаров вважає, що президент не виправдав очікувань.

Саттаров називає лад, що склався в Узбекистані, «неофеодальним». За його словами, зростає нерівність у суспільстві, йде династійна система. Якщо за Каримова говорили, що олігархів у країні не буде, то зараз іде олігархізація, самі чиновники стали олігархами».

Політолог наголошує, що у країні відсутній соціальний ліфт.

«Кажуть, що (держструктурі – «Главком») з'явилися молоді кадри, але, якщо подивитися, то це діти самих чиновників. У цих чиновників, на жаль, є по дві-три сім'ї. І онуків чиновників також треба прилаштувати. Тому система рухається над бік демократизації, а бік неофеодальної олігархізації», – пояснив політолог.

Попри деяку «відлигу», під час президентства Мірзійоєва продовжився тиск на ЗМІ, тільки тепер почали масово переслідувати ще й блогерів. Опозиційні блогери в Узбекистані зазнають нападів або стають фігурантами кримінальних справ.

Цього року Узбекистан у рейтингу свободи преси від «Репортерів без кордонів» посів 137 місце зі 180. У порівнянні з попереднім роком країна опустилася на чотири пункти. У 2016 році, у рік смерті Карімова, країна була на 166-му рядку.

Зазначимо, що попередній президент Узбекистану Іслам Карімов очолював країну понад 27 років. 1989 року він очолив Центральний комітет Комуністичної партії Узбецької РСР, а після розвалу радянського союзу 1991-го переобрався як президент країни.

Каримов встановив у країні авторитарний режим і всіляко придушував інакодумство. За даними Міжнародного правозахисного товариства «Меморіал», кількість політв'язнів в Узбекистані при Каримові була набагато більшою, ніж у решті пострадянських країн.

Однією з найкривавіших подій у сучасній історії Узбекистану був розстріл мирних протестувальників в Андижані у травні 2005 року. За офіційними даними, під час придушення протесту загинули 187 людей, за неофіційними жертв було в кілька разів більше. Карімов стверджував, що учасники протестів намагалися повалити місцеву владу та створити в Андижані ісламський халіфат. Відразу після андижанських подій з Узбекистану виставили представників десятків міжнародних організацій та іноземних журналістів.

Також за Каримова Узбекистан був однією з найбідніших пострадянських республік. У 2016 році Гонконзька рада з розвитку торгівлі називала Узбекистан найбільшим нерозвиненим ринком Центральної Азії.

Правління Карімова завершилося у вересні 2016 року: перший президент Узбекистану помер через інсульт. Шавкат Мірзійоєв, який змінив його, до цього 13 років обіймав посаду прем'єр-міністра.

Нагадаємо, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган 10-12 липня здійснить візит до Литви для участі у саміті глав держав та урядів країн НАТО, який відбудеться у столиці країни Вільнюсі.

До слова, ватажок приватної військової компанії «Вагнер», Євген Пригожин, імовірно перебуває в Москві і 1 липня провів зустріч із російським диктатором Володимиром Путіним.