Андрій Павловський: Бондаренко великими буквами писав на білбордах своє прізвище і мікроскопічними – «Батьківщина»

Вибори 25 травня стали холодним душем для Юлії Тимошенко та її політичного проекту. Екс- прем’єр не змогла скласти гідної конкуренції Петру Порошенку навіть в першому турі. Більш того, місцеві вибори, що проходили в цей же день, фактично похоронили бренд «Батьківщина» в столиці. А ще не давно Київ вважався електоральною базою для цієї партії. Нагадаємо, що на останніх парламентських виборах прив’язка до «Батьківщини» творила дива – кияни повально підтримували мажоритарників-висуванців від цієї партії.

Вихід Юлії Тимошенко на волю, як не дивно, призвів до падіння популярності її політичної сили в столиці – лише три депутати за списком та жодного мажоритарника – такого провалу не очікував, мабуть, ніхто. Про те, які причини призвели до нього, розмірковує в розмові з «Главкомом» виконуючий обов’язки голови Київської організації «Батьківщини» нардеп Андрій Павловський.

Чому на цих виборах в Києві «Батківщина» продемонструвала такий ганебний результат?

Дійсно, результат дуже поганий. Сталася така неприємна річ, коли з парламентської фракції «Батьківщина» було аж п’ять кандидатів на мери і фактично кожен з них ще й свої списки тягнув. Це фактично розірвало «Батьківщину» на шматки і далося взнаки. Народ це сприймав як політичну шизофренію, коли одна з політичних сил висуває аж стільки кандидатів. Друга причина – це той негатив, який на себе взяла «Батьківщина», тому що зараз і прем’єр-міністр, і виконуючий обов’язки президента, і голова Нацбанку представляють «Батьківщину». Ніхто не казав, що буде легко, і про це одразу попереджав Яценюк, але ми бачимо, що цей певний негатив лягає і на партію, і на її представників на місцях, і на Юлію Тимошенко.

Вчора було засідання фракції, на якій Тимошенко сказала, що, незважаючи на те, що вона не займає жодної державної посади і фактично не впливає на прийняття рішень, на кожній зустрічі її дорікають, що «у владі ваші представники». Такий негатив привів і до відповідного результату самої Тимошенко. Але з часом люди розберуться. Емоційна складова повинна відходити назад, а здоровий глузд брати верх. Якби у нас був мирний спокійний час, не було б кризи, результати і «Батьківщини», і Юлії Тимошенко були б значно краще. Але хтось повинен брати на себе відповідальність і виконувати невдячну роль…

Здеється, справа не тільки в тому. Поясніть, чому кампанія «Батьківщини» в столиці велася так пасивно?

Ми стали заручниками аж п’яти кандидатів від нашої фракції.

Але офіційно був тільки Володимир Бондаренко.

Так, але хочу відзначити, що Володимир Дмитрович дуже великими буквами писав на біг-бордах своє прізвище і мікроскопічними буквами, щоб пенсіонери не розгледіли, було написано «Батьківщина». І в нас є факт, що він величезним накладом розповсюджував газету за себе, де не було жодної згадки ні про Юлію Тимошенко, ні про те, що його висунула «Батьківщина» і він має якесь відношення до неї. В той час як у наших опонентів була побудована чітка вертикаль «Порошенко – Кличко – партія «Удар» на місцях», у нас цей ланцюжок був розірваний. І деякі представники «Батьківщини», які балотувались по мажоритарці, на жаль, забували казати, яку партію вони представляють.

Хто вів кампанію «Батьківщини» в Києві?

Відповідальним за виборчу кампанію в Києві та головним координатором був Сергій Соболєв.

А ви як керівник столичної організації партії?

Я не займав жодної офіційної посади в штабі. Я – не керівник організації, просто на час відсутності Юрія Одарченко (зараз працює губернатором Херсонської області – «Главком»), який залишається її повноцінним головою, мене попросили очолювати партійну роботу чи цей напрямок. А виборами займалися інші люди.

Відсутність Одарченка під час кампанії в Києві далася взнаки?

Безумовно, якщо голови нема і він займається іншою областю… Коли є координатор, що повинен займатися одночасно і президентською кампанією, і мерською, і Київрадою, це не йде в позитив. Є багато питань, але ще чимало часу вплинуло і треба всім заспокоїтись, щоб потім без емоцій і з холодним розумом зробити аналіз. В народній уяві чомусь так склалося, що ліквідувати терористів і зупинити війну зможе краще Порошенко, ніж Тимошенко. Кампанія Порошенко базувалася на тому, що його агітатори закликали обрати президента в першому турі, бо якщо ні – то на наступний день війна.

До речі, не хотів цього казати до кінця кампанії, але в Києві сталася ще і така біда, коли попризначали деяких депутатів-мажоритарників керівниками окружних виборчих штабів – і ці народні депутати примудрялися працювати і на Юлію Тимошенко, і на Петра Порошенка. Наприклад, Саша Бригинець був на початку кампанії керівником штабу Тимошенко, а по телебаченню його представляли як довірену особу Петра Олексійовича Порошенка. І в «Батьківщині» є депутати, що давали одного свого офіційного помічника в одну комісію від Тимошенко, а іншого – від Порошенка.

Так той же Бондаренко також багато чим зобов’язаний Порошенку.

Я свічку над ними не тримав щодо домовленостей. Але всі ці фактори наклались один на одний, і Юлії Володимирівні треба зробити висновки – людей, в лояльності яких сумніваєшся, не можна призначати на відповідальні посади в виборчому штабі.

Чи будуть якісь кадрові висновки в міській організації після цих виборів?

Висновки треба робити, а якими вони будуть – кадровими чи організаційними – будемо дивитись. Це має робити Юлія Володимирівна за наслідками кампанії. Зараз же треба охолонути, аби не наробити помилок, а то можна нагородити непричетних, а покарати – невинних.