Вибори у Харкові. Чому соромно за партію «Голос»

Іспанський сором, то про партію «Голос», яка себе поховала не лише внутрішніми розбратами, але й «активною» участю у виборах, де вони не спроможні запропонувати кандидатів, втім дуже активно ведуть боротьбу за кінцевий результат на користь переважно влади (місцевої чи національної).

До прикладу, і у 87 вже славнозвісному окрузі, і в Харківській міській ТВК за квотою цієї партії посади голів комісій займали «представники» Голосу. Мені дуже соромно за вас Кіра Рудик, бо такі дії з боку партії вбивають надію у громадян більше, ніж дії політиків умовно старої формації.

Творити зміни ви вже точно не будете, але і перешкоджати іншим я би вам не радила. Замість того, щоб змовчати, коли є очевидні розбіжності в протоколах комісій, підтерті та змінені дані, вони мають нахабство ще нападати на спостерігачів неурядової організації та звинувачувати їх в імітації процесу?

Доба за добою в судах, які так і не набралися сміливості чинити судочинство, купа проробленої аналітичної роботи з документацією, належне виконання своїх функцій вводить у ступор тих, хто звик працювати не заради чогось, а на користь когось. Це не кінець. Попереду ще розслідування та цікаві матеріали, які будуть у публічному просторі, бо все шито настільки білими нитками, що це демонструє виключно відчуття повної безкарності.

Для нас не стоїть питання скільки протоколів сфальшовано та на яку кількість голосів, бо наступного разу їх будуть не сотні та тисячі, а сотні тисяч.

Країна не переживе ще раз 2004 рік, тому до цієї практики не можна допускати, як і не можна толерувати її на будь-якому рівні. Мені соромно за вас, але я пишаюся своїми колегами, які в умовах тиску та несприятливих обставин зробили максимум з можливого.