Поштова площа. Аварія, на яку чекають

Тільки щоб не створювати державний археологічний музей, Поштову площу системно доводять до аварійного стану. Але це історія не про затягнуте будівництво, а про кримінал та системне ігнорування рішень держави у самому центрі Києва.

У 2017–2018 роках історія Поштової площі була найгучнішим київським скандалом та наймасовішим прикладом протистояння громадянського суспільства та місцевої влади. Тоді тисячі людей вписалися в боротьбу за археологічні розкопки та створення підземного музею на Поштовій площі. І тоді ми таки переламали ситуацію: Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про невідкладні заходи щодо збереження об’єкта культурної спадщини на Поштовій площі в м. Києві» №2492-VIII від 5 липня 2018 року, якою заборонила будівництво підземного ТРЦ на Поштовій і доручила уряду створити там національний археологічний музей. У 2019 році Кабінет міністрів прийняв Постанову №410 від 22 травня 2019 року «Про зміну категорії пам’ятки культурної спадщини», якою пам’ятці історії та археології надано національне значення.

І на цьому, власне, все.

З 2018 року пройшло 8 років. Державного археологічного музею немає. Зате є аварійний об’єкт просто посеред міста.

Сьогодні Поштова площа – це величезна діра під землею: приблизно 6 тисяч квадратів, до 8 метрів глибини, накрита плитою, яка стоїть на тимчасових палях. Підкреслю, тимчасових, тобто на рік-два максимум, а стоять вони вже більше десяти. Ще з 2017 року це – недобуд, який ніхто нормально не законсервував, і він повільно, але впевнено деградує.

Формально у цієї ями – із пам’яткою історії та археології національного значення на дні – немає балансоутримувача. Із відповідальних  на території – тільки комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», яке було офіційним замовником реконструкції транспортної розв’язки на Поштовій площі, в ході якої другою чергою у 2014-2016 роках будували приватний ТРЦ. Але й комунальники від обов’язків відхрещуються вже багато років.

Пам’ятаєте 21 березня цього року хлопець провалився під землю на Поштовій? Його ще витягувала служба з надзвичайних ситуацій, багато ЗМІ написало: ой, як цікаво, провалився на пам’ятку Київської Русі.

Так от це не перший випадок навіть з початку року, і це ще квіточки. Бо реальна катастрофа на Поштовій може статися в будь-який момент – із руйнуванням конструкцій і цілком реальними людськими жертвами.

Про це вже роками прямо пишуть експерти: Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (ДП НДІБК), Комунальна спеціалізована організація «Київське протизсувне управління», навіть колишній генпідрядник — та сама корпорація «Альтіс-Холдінг», яка жалілася, що до 2017 року вимушена була проводити протиаварійні роботи за свій рахунок, а потім плюнула та пішла із цієї ситуації через суд та перехрестилася. І після цього ніхто нічого не робив.

Небезпечну ситуацію на Поштовій площі неодноразово фіксували та публічно констатували: зокрема, у 2023–2024 роках Державна аудиторська служба України (чия будівля розташована поруч на вул. Петра Сагайдачного, 4) офіційно зверталася до Київської міської державної адміністрації з попередженнями про ознаки аварійного стану та ризики руйнування конструкцій, які становлять загрозу для людей, будівель і міської інфраструктури. А 24 квітня 2024 року народні депутати – члени Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань моніторингу діяльності органів влади у місті Києві, у тому числі Віталій Безгін, Ганна Бондар – здійснили огляд підземних споруд на Поштовій площі та зафіксували ризики деформації тунелів метрополітену і небезпеку для людей, наголосивши на необхідності комплексного обстеження поточного технічного стану зведених конструкцій об’єкта реконструкції транспортної розв’язки на Поштовій площі та прилеглих будівель.

Втім, ці законні вимоги парламентського контролю досі не виконані.

Код НС 10630 – руйнування конструкції

Влітку 2025 року питання аварійності Поштової ми нарешті дотягнули до розгляду Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА під головуванням заступника голови Петра Пантелеєва, і там офіційно зафіксували: конструкції в критичному стані, нічого не робиться, є ризики для метро, і взагалі це вже дуже схоже на надзвичайну ситуацію: код НС 10630 – руйнування конструкції (Протокол №16 від 02.07.2025)

Тобто це не про те, що може бути проблема, а про те, що вона вже є. Влітку минулого року ніби була «політична воля», і місто навіть трохи прокинулось.
Департамент транспорту КМДА, якому підпорядковується КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (замовник реконструкції транспортної розв’язки на Поштовій площі та будівництва ТРЦ) з радістю визнав аварійність підземного котловану та письмово доповів, що інвестор роками не відповідає на листи про проведення протиаварійних робіт.

Та головне: всі прекрасно зрозуміли, що місто має право і обов’язок профінансувати проведення досліджень та протиаварійних робіт.
Спеціально для таких історій, коли мова йде про запобігання надзвичайним ситуаціям, існує Резервний фонд Києва.

Департамент фінансів КМДА підтвердив: так, в цьому випадку можна і треба фінансувати дослідження за бюджетний кошт. Хто знає вдачу пана Олександра Мороза (зазвичай прискіпливий до юридичної складової заступник директора департаменту), розуміє, як в мене спалахнув мозок, коли я отримала його лист із тим погодженням.

Після чого експерти державного інституту будівельних конструкцій порахували, скільки коштуватиме офіційне обстеження стану підземних конструкцій площі – 1,7 млн грн.

Але тут стався сюрприз, якого ніхто не очікував, та насправді очікували всі. Бо все знову зірвалось. Включилось лобі інвестора того самого ТРЦ на Поштовій.

Департамент економіки та інвестицій КМДА написав: у нас же все ще діючий інвестиційний договір № 050-13/і/124 від 17 квітня 2013 року «Про будівництво об’єкта багатофункціонального призначення та комплексного благоустрою скверу на Поштовій площі окремою чергою будівництва у складі проєкту «Реконструкція транспортної розв’язки на Поштовій площі у Подільському районі», підписаний в 2013 році між містом та ТОВ «Хенсфорд – Україна». Так, це той самий договір на будівництво ТРЦ. От хай інвестор і платить за протиаварійні роботи та дослідження. Ми, мовляв, йому написали.

Тобто вони йому писали восени 2025 року, взимку 2026 року. Вони йому писали раніше і зараз пишуть. Та вони йому будуть писати ще. Він роками не відповідає. Та вони пишуть. І поки вони граються в цей аб’юз по домовленості, Поштова площа продовжує руйнуватись.

Класична київська модель управління.

Очевидно, що «інвестор» нічого платити не буде. Йому вигідно довести ситуацію до аварійності, щоб під цим соусом скасувати заборону на будівництво. Чула, що він вже не перший рік ходить по кулуарах Верховної Ради і Офісу президента України, шантажує цією аварійністю і домагається відміни Постанови парламенту, яка, з його слів, забороняє будь-які будівельні роботи на Поштовій.

Парадокс у тому, що постанова Верховної Ради якраз дозволяє протиаварійні роботи для захисту пам’ятки, там це написано чітко. Рятувати пам’ятку можна та треба.

Але якщо провести обстеження і порахувати шкоду, то це стане додатковою підставою для міста, щоб нарешті попрощатися з тим «інвестором», який від самого початку вів себе незаконно: не отримав землю під будівництво, намагався обійтись без археологічних розкопок та знищити артефакти.

«Інвестора», який з метою продовження будівництва ТРЦ зробив все, щоб поховати кримінальне провадження про самочинне будівництво №12015100120001272, відкрите ще в травні 2015 року. Про це варто розповісти детальніше.

Справа Поштової площі

До літа 2019 року «справу Поштової площі» розслідували слідчі Подільського управління Нацполіції у місті Києві під процесуальним керівництвом прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 (Подільської прокуратури) Павла Лівочки. До осені 2018 року в її матеріалах вже містилися висновки судових будівельно-технічних та земельно-технічних експертиз, виконаних Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Експерти однозначно встановили, що об’єкт підземного торговельного центру на Поштовій площі не є реконструкцією або складовою інженерно-транспортної інфраструктури, як це намагався представити забудовник, а становить собою нове будівництво, і відповідно до вимог законодавства потребує оформлення прав на землю – чого не було зроблено.

Тобто, експерти підтвердили, що на Поштовій площі під прапором «реконструкції транспортної розв’язки» збирались побудувати приватний ТРЦ, що є порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства.

13 грудня 2018 року слідчим суддею Подільського районного суду міста Києва за клопотанням Подільської прокуратури було постановлено ухвалу про накладення арешту на об’єкт незавершеного будівництва на Поштовій площі. Накладений арешт фактично унеможливив подальше будівництво ТРЦ та був ключовим процесуальним механізмом збереження території пам’ятки від остаточної комерційної забудови.

Але тоді в Генпрокуратурі працював син одного з «інвесторів ТРЦ на Поштовій» – Рустам Сутко (прізвище при народженні Мамоян). Він витребував провадження з подільської поліції та передав до ДБР Києва, за діяльністю якого цей прокурор, згідно посадовим обов’язкам, здійснював нагляд. У відповідь ми – група громадських організацій звернулись до Руслана Рябошапки, який був генпрокурором, та розповіли про зв’язок Сутко-Мамояна та кримінального провадження. В результаті той не пройшов переатестацію, яка проходила в органах прокуратури і був з них звільнений.

Але пізніше Рустам Сутко відновився в органах прокуратури через суд, а кримінальне провадження №12015100120001272 таки «втратили» на довгі чотири роки.

«Справу Поштової площі» дістали з-під поли в 2023 році, коли вона повернулася для розслідування в Подільського управління Нацполіції у місті Києві. Нарешті, 17 липня 2023 року, тобто через вісім років з початку розслідування в ній була винесена підозра за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість) та заявлено про 73, 6 млн грн збитків державі на реконструкції Поштової площі.

Отримав підозру Володимир Кислицин, колишній директор КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (замовник реконструкції транспортної розв’язки та будівництва приватного ТРЦ). Прокуратура міста Києва повідомила, що вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу.

Однак не склалося.

За місяць потому, цитую «у ході досудового розслідування було встановлено, що підозрюваний помер», і 25 серпня 2023 вже було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України в частині вчинення правопорушення вказаною особою».

Коли саме помер Володимир Кислицин, до розблокування кримінального провадження та винесення підозри чи відразу після, мені наразі невідомо. Але в будь-якому випадку це навряд чи збіг. Як то кажуть: він занадто багато знав, щоб сісти самому.

Після чого комунальне підприємство, яке колись очолював Кислицин, звернулось до суду з вимогою відмінили арешт, накладений на будівництво ТРЦ в рамках кримінального розслідування, апелюючи до того, що в справі за дев’ять років немає підозрюваних, а на Поштовій площі склалася аварійна ситуація, і тому треба продовжувати будівництво ТРЦ.

28.12.2023 ухвалою Подільського районного суду міста Києва у справі №758/14642/23 зазначений арешт та було заборону скасовано. Красиво, погодьтеся.

Кому вигідно

Я нагадаю, хто в цій історії вигодонабувач:

По-перше, це Андрій Кравець, завідувач справами при Адміністрації президента Віктора Януковича: саме з його ім’ям пов’язане ТОВ «Хенсфорд – Україна» –інвестор будівництва ТРЦ. Засновником ТОВ «Хенсфорд Україна» є компанія Hensford Impex LLP, яка також є засновником ТОВ «Віас Груп». «Віас Груп» зареєстроване у місті Бровари за тією ж адресою, що і ТОВ «Дім Лісника», яке володіло резиденцією Януковича у Сухолуччі. За цією ж адресою була зареєстрована фірма «Енерго Сім», керівником якої є Марина Пелих – дружина Андрія Кравця. Сьогодні син Андрія Кравця – Володимир є депутатом Київради (подавався від забороненого ОПЗЖ) та офіційним помічником народного депутата Суто Мамояна (те саме ОПЗЖ).

Раніше цей інвестор намагався зберігати якусь конспірацію, та після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, мабуть, вирішив, що всі настільки зайняті, що можна вже і не боятися. А тому на засіданні робочої групи по Поштовій площі, яка відбулась 5 березня 2024 року в приміщенні Подільської РДА, заступник голови КМДА Валентин Мондриївський представив присутнім Володимира Кравця, як інвестора будівництва ТРЦ.

По-друге, інвестором на Поштовій є Чоло Мамоян, бенефіціар ТОВ «Сейлен трейд» та власник кафе «Компот» на Поштовій площі, побудованих як частина об’єкта багатофункціонального призначення. Чоло – батько вже згаданих Суто Мамояна та Рустама Сутко. Також в нього був син Сергій Мамоян, який теж пройшов в депутати Київради від забороненої ОПЗЖ, але загинув в ДТП.

Протиаварійні роботи та попередні дослідження стану конструкцій площі

21 червня 2018 року, виступаючи з трибуни сесійної зали та просуваючи проєкт рішення Київради, яким передбачалось створення музейної експозиції в середині торгівельного центру (всупереч іншому проекту рішення Київради про створення музею замість ТРЦ), мер Києва Віталій Кличко гаряче наполягав на аварійності площі, яка була вже на той час, та вказував на необхідність взяти: «на себе відповідальність, якщо через неукріплення конструкції там все завалиться і постраждають люди». Будь-хто може знайти стенограму пленарного засідання за той день та прочитати ці натхненні слова. Але ж ми тоді зупинили будівництво ТРЦ, і треба було укріплювати конструкції вже під національний музей.

Пройшло вісім років. Розуміючи, що інвестор ТРЦ використовує аварійну ситуацію в своїх інтересах, а місто пручається виконувати свої обов’язки із запобігання надзвичайній ситуації, за цю зиму я звернулася до усіх народних депутатів України. Не написала тільки ОПЗЖ та особливо зашквареним.

Дехто з них в свою чергу звернувся до Київського міського голови і Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. Мер відповів усім однаково (буквально копіпаст), що за метро він не переймається, бо експертна організація подивилась вестибюль, і поки все гаразд. А щодо підземного котловану, який поруч за 9-15 метрів, то нехай за протиаварійні заходи платить інвестор, бо йому написали листа…

Тобто, місто нікуди не поспішає і аварійності на Поштовій не бачить.

Чесно, я не розумію, на що розраховують люди, які знають реальний стан Поштової площі і усвідомлюють, що вона вже багато років перебуває на межі катастрофи, на кшталт  Куренівській трагедії. Втім, у розмовах про цю ситуацію дедалі частіше звучить інша логіка: мовляв, нехай аварія все ж станеться – тоді проблема стане очевидною для значно ширшого кола людей, а плита Поштової площі накриє собою конкретну політичну історію.

Завдання місту

26 березня 2026 року Головне управління ДСНС у місті Києві, реагуючи на моє звернення, офіційно звернулося до Віталія Кличка через загрозу надзвичайної ситуації на Поштовій площі. У листі прямо сказано: є ризики для людей і території, а місто зобов’язане на це реагувати. ДСНС запропонувала не затягувати і зібрати виїзну комісію, безпосередньо на місці, щоб розібратися в ситуації і ухвалити рішення, які реально зменшать небезпеку.

У свою чергу, 6 квітня представники різних громадських організацій прийшли до Міністерства культури та стратегічних комунікацій з вимогою захистити пам’ятку на Поштовій площі і зустрілися із заступником міністра Іваном Вербицьким та керівником профільного департаменту.

Міністерство має не лише повноваження, а й прямий обов’язок забезпечити збереження пам’ятки національного значення та вимагати від КМДА проведення невідкладних протиаварійних робіт. У цій ситуації йдеться вже не про координацію, а про відповідальність держави за недопущення руйнування об’єкта культурної спадщини.

У підсумку зустрічі Мінкульт визнав і видав відповідне розпорядження КМДА, і документ вже відправили в місто. Очікування від цього рішення прості й конкретні: невідкладний початок обстеження технічного стану конструкцій і проведення протиаварійних робіт. Законний механізм, як це зробити є, головне, щоб була воля зберегти площу, пам’ятку, а головне життя та здоров’я людей.

У разі невиконання розпорядження йтиметься вже не лише про управлінську бездіяльність, а про пряму відповідальність за доведення ситуації до надзвичайної.

Аннабелла Моріна, для «Главкома»