Досвід адвокації підприємців у європейських країнах: прості відповіді на складні запитання

Розвиток адвокації та лобізму в Україні, як цивілізованих форм взаємодії бізнесу, суспільства та влади, формування розвиненої ринкової економіки, ефективної влади і демократичного суспільства актуалізує потребу звернутися до вивчення досвіду адвокації підприємців в країнах Європейського Союзу.

Трохи історії

Як особлива соціальна технологія, адвокація відома з найдавніших часів. У перекладі з латині це слово означає «заклик до надання підтримки». Адвокацією в Стародавньому Римі та Греції займалися адвокати і ритори. Головною їхньою зброєю було слово. Вони писали промови для відомих в суспільстві людей, виступаючи з якими, вони закликали до здійснення якихось суспільно значущих дій або переконували слідувати якимось переконанням і поглядам.

До найбільш відомих ораторів стародавнього світу можна віднести Горгія, Лісія, Демосфена, Юліана Гая, Сабіна, Марка Туллія Цицерона, Марка Антонія. Чимало сьогоденніх діячів бізнесу та політики звертаються до цих імен, як до певного еталону та зразка для наслідування.

Сучасна адвокація почала розвиватися разом з промисловою революцією, становленням капіталізму, формуванням підприємців як особливого соціального прошарку зі своїми власними інтересами, який час від часу вступав у протиріччя з інтересами та діями держави та інших соціальних груп. Особливо активним цей процес почав бути, починаючи з 80-х років минулого століття, коли в усіх цивілізованих країнах сформувалася політична тенденція подолання корупції, яка знайшла живий відгук у більшості населення.

Що таке адвокація?

Сучасне значення терміну сформувалося в США. У практиці лобістських та громадських організацій Сполучених Штатів він означає систематичну діяльність, спрямовану на представництво і захист прав та інтересів певної соціальної групи, їхню гармонізацію з інтересами влади та громадянського суспільства.

Британський фахівець у сфері адвокації, Рита Р. Шарма тлумачить адвокацію як спосіб винести певну проблему соціальної групи на порядок денний громадської думки, забезпечити вирішення цієї проблеми, підтримку роботи як над самою проблемою, так і над її вирішенням, з боку якнайбільшого числа соціальних груп та окремих особистостей. За словами професора Шарми, «навіть, якщо в більшості випадків адвокація визначається, як вимова промови від імені інших осіб, однією з її цілей повинно бути підвищення обізнаності суспільства про існування конкретної проблеми».

Один з європейських підручників по адвокації визначає її, як «процес соціальних змін, що здійснює вплив на погляди, соціальні відносини та співвідношення сил в суспільстві. Таким чином, адвокація зміцнює громадянське суспільство та забезпечує відкриття демократичних перспектив»

Объектом адвокации выступают государственные учреждения. Ее цель заключается в осуществлении определенных действий власти и принятии соответствующих нормативных актов в отношении группы, интересы которой защищаются и представляются. В, конечном счете, адвокация, - это политическая деятельность, направленная на социальные, правовые, институциональные изменения в обществе и государстве. По сути, адвокация охватывает не только сферу и интересы бизнеса, а и многих других социальных групп.

Об'єктом адвокації виступають державні установи. Її мета полягає в здійсненні владою певних конкретних дій, прийнятті відповідних нормативних актів стосовно групи, інтереси якої захищаються та представляються. Зрештою, адвокація, - це політична діяльність, спрямована на соціальні, правові, інституційні зміни в суспільстві та державі. По суті, адвокація охоплює не тільки сфери та інтереси бізнесу, вона залучає й багато інших соціальних груп.

Адвокація хоч і є близькою до лобізму, проте вона суттєво відрізняється від нього. Ці відмінності часто не помічаються і, як наслідок, ці два терміни ототожнюються. Причому подібна тенденція спостерігається не тільки у нас в Україні, але і в Європі. На мій погляд, доцільно говорити щонайменше про про чотири основні відмінності. Перша: адвокація здійснюється громадськими організаціями або ж від їхнього імені,  лобізм, - професійними організаціями бізнесу, які діють в його ж інтересах. Друга відмінність є більш важливою: лобізм спрямований переважно на зміни в законодавстві та адміністративній практиці, натомість адвокація, - на належну їхню імплементацію, коли в силу якихось причин влада діє не так, як це передбачено законом, або ж не в інтересах тих чи інших верств населення. Третя відмінність полягає в тому, що лобізм спрямований безпосередньо на здійснення впливу на орган державної влади, адвокація ж - на все суспільство в цілому. І, остання, четверта відмінність: лобізм спрямований на здійснення конкретної дії, а адвокація, - на зміну ставлення до проблеми.

Перейдемо від теоретичних засад до певних практичних моментів. Розглянемо, наприклад, питання дії Директиви ЄС №2009 / 48 / ЄС «Безпека іграшок» на території України. В даному кейсі лобізм буде представлений діями виробників та продавців іграшок, зміст яких полягає в розробці відповідних змін до законодавства України, організації зустрічей депутатів та чиновників з представниками їхніх асоціацій, проведенні наукових досліджень, експертних опитувань, конференцій, присвячених обгрунтуванню того, що ці перетворення законодавства є необхідними та корисними. Що стосується адвокації, то вона буде здійснюватися, в першу чергу, організаціями, типу «Мами за європейські іграшки», «Дітки без європейських іграшок - плачуть». Такі організації теж  будуть організовувати власні конференції та зустрічі, проте вони будуть присвячені не темі змін до закону, а тому, якими «класними» є іграшки, що відповідають стандарту Директиви, як вони подобаються дітям, які вони безпечні. Проводитимуться мітинги, пікети, будуть збиратися підписи під вимогою зробити іграшки кращими та якіснішими.

Наводячи даний приклад, хочу звернути увагу на те, що серед експертного середовища до цих пір немає одностайної думки стосовно того, як співвідноситься адвокація з пропагандою. На мою ж думку, адвокація та пропаганда не є тотожними термінами, проте необхідно зазначити, що вони між собою перетинаються.

Як і будь-яка громадська діяльність, адвокація вже встигла за свою порівняно недовгу історію обрости міфами. Поговоримо трохи і про них.

Міфи про адвокацію

Перший. Адвокація - це професійна діяльність. Загалом, з цією тезою можна погодитись, проте водночас необхідно доповнити: заняття адвокацією може поєднуватися з будь-якою іншою діяльністю. Головне, аби людина мала відповідні знання, певні професійні вміння та навички, необхідні особисті якості. До того ж, а де ми можемо навчитися адвокації? Такої спеціальності у нас досі немає.

Другий. Адвокація - це публічна пропаганда, типовий її інструмент - організувати мітинг або демонстрацію. Про співвідношення адвокації та пропаганди ми вже трохи сказали вище. Залишається лише додати, що демонстрації та інші публічні акції не допомагають, а, навпаки, заважають досягненню цілей адвокації. Як і завжди, багато шуму з нічого зрештою не призводить до якогось суттєвого позитивного результату.

Третій. Адвокація - це збір коштів або пожертвування грошей на досягнення певної мети. Подібний міф абсурдний вже за своєю суттю: адвокація спрямована на недосяжні за допомогою збору коштів зміни в суспільстві. Досягти ж їх можна часто мінімальними фінансовими засобами, але проте необхідно володіти значними інтелектуальними ресурсами та високим рівнем вправності в мистецтві політики.

Четвертий. Адвокація вимагає великих витрат часу, якого у мене, як і у бізнесмена немає..