Росія не зміниться. Маємо знищити ворога ще й економічно

Війна закінчиться.

Якщо Путін буде опиратися програшу дуже довго то це виснажить кремлівський режим і перспектива національно-визвольних рухів всередині РФ та втрата внутрішнього контролю стануть високоймовірними. Це може призвести до розпаду РФ на багато національних держав. Це складний в тактиці, але позитивний стратегічно, сценарій і нам потрібно бути міцнішими за ворога на один день довше.

Я сподіваюся, що війна закінчиться швидко, думаю, як і ви всі. Але якщо війна закінчиться швидко, то це станеться значною мірою через більш-менш контрольований перехід кремлівського режиму від зовнішньої агресії до тотального внутрішнього терору, як КНДР, наприклад. У такому випадку російський режим заощадить власні ресурси і скоріш за все зможе утримати РФ єдиною державою. Через деякий час Путін помре, або його скинуть і почнеться відлига. Чекістсько-олігархічні еліти посадять на російський трон якогось Навального або ще когось, з розповідями про євроінтеграцію, федералізацію, ринкову економіку, взаємодію з НАТО, лібералізацію і всяке таке інше. Ну те саме що казав Путін, коли тільки став президентом РФ.

Далі наступний Путін буде діяти так само, як і поточний Путін. Нафта та газ це не тільки енергетика, це і сировина для хімпрому. Сировина все одно буде потрібна. До того ж потепління клімату призведе до збільшення орних земель у РФ і Росія почне експортувати продукти харчування у значно більших обсягах ніж зараз. І це буде достатньо ультимативна річ, бо населення Землі все ще росте. Плюсом титан, нікель, сталь та багато чого ще. Так труба буде пожижє ніж зараз, але все одно буде.

Далі стануться три речі – інвестування східного та західного капіталу та технологій у РФ, економічна експансія РФ відповідно на простір колишнього СРСР, на Захід чи на Схід та побудова в РФ авторитарного режиму. Так авторитарного, бо у таких кордонах і з таким розподілом природних ресурсів в росії завжди буде відтворюватися ресурсна економіка, централізація влади, згортання демократичних реформ і знову зовнішня агресія, як результат розвитку (точніше деградації) авторитарного режиму. Бо для централізації влади та контролю над експортом ресурсів потрібний буде великий силовий апарат та велика армія. Якщо в тебе великий силовий апарат, то можна робити всередині країни, що завгодно. А велика армія кружить голову та підвищує агресивність автократа.

Далі буде нова війна.

Ми навряд чи зможемо зупинити інвестиції РФ у країни колишнього СРСР, Захід чи Схід. Навряд чи ми зможемо чинити опір побудові автократичного режиму в РФ знову.

Що ми можем зробити?

В умовах такого варіанту бажано зробити так, щоби західний бізнес три разу подумав перед тим як інвестувати в росію. Тому вихід міжнародних західних компаній з російського ринку та створення потужних та довготривалих санкцій має не тільки прикладний характер в умовах теперішньої війни. Це прямо цивілізаційне завдання. Бо російські чекісти та олігархи разом з Путіном зроблять вихід з РФ міжнародних компаній максимально травматичним. Тупо все відіжмуть та розвалять. І навіть через десятки років санкції будуть діяти (дивіться поправку Джексона-Вейніка), а західний капітал повинен буде підходити до інвестування у «нову Росію майбутнього» з великою обережністю. Бажано щоб міжнародні компанії взагалі відмовлялись інвестувати, але це малоймовірний сценарій.

Щодо майбутньої економічної експансії на простір колишнього СРСР.

Я дійсно вважаю, що санкціонування та націоналізація всього російського капіталу в Україні повинно бути МАКСИМАЛЬНО травматичним. Саме травматичним. Щоб кровава булька з носа лізла, текла слина та сльози і кожен росіянин волав «та за що»?

Бажано щоб це сталося настільки тотально та довготривало, щоб навіть у далекому майбутньому сама думка інвестувати для росіян в Україну була неприйнятною. Ніколи знову. Нехай оберуть якусь іншу країну СРСР для інвестицій, а не Україну. Навіть діти Ходорковського, Фрідмана, Авена, Бабакова, Путіна, Ротенбергів, Ковальчуків, Лєсіна та багатьох інших повинні здригатися від думку щось інвестувати в Україну. Навіть ті росіяни, які відіжмуть у вказаних осіб їх капітали та активи у РФ, повинні знати що Україна це держава де їх відлупцюють, заберуть всі активи і викинуть на мороз, тому питання репарацій також дуже важливе. Навіть якщо «нова Росія майбутнього» знайде якихось європейських фунтів або громадян України для інвестування – всі ці люди повинні знати, що їх доля в України примарна. ВСЕ ЗАБЕРУТЬ. І ніщо вас не врятує.

Так звісно зараз ми можемо вагатися і очікувати рішень якихось міжнародних арбітражів, які можуть впаяти нам величезні штрафи за травматичну націоналізацію. Але я весь цей текст написав тут щоб пояснити – це не питання грошей. Це цивілізаційне питання. Як лібералізація економіки, збереження демократичного устрою та євроінтеграція. Ці питання більші за питання просто грошей, бо це питання виживання.

Тому підходити до націоналізації російських активів звісно потрібно обережно, бо ігнорувати рішення міжнародних арбітражів нам буде складно. Але потрібно розуміти, що краще втратити гроші, але зберегти свободу від російського впливу.

Бо війна завжди дорожча за будь які гроші.