Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Про російську пропаганду та маріупольських дітей, які рили окопи

    • Олена Білозерська

      Боєць Української добровольчої армії 

    • Розсилка
    Про російську пропаганду та маріупольських дітей, які рили окопи

    Ніколи не брешіть по фактах! Допоки в Україні не відключений інтернет – вас будуть ловити

    Про пропаганду. Без політики. На прикладі нещодавнього скандалу.
    Хто не в курсі – коротко факти.

    Факт 1. Приблизно за день до запровадження в Україні воєнного стану дітей з маріупольського реабілітаційного центру для сиріт привели на один день на другу або третю лінію оборони в районі Азовського моря «допомогти українським солдатам» (вочевидь, це був захід з патріотичного виховання, проведений з ініціативи директора дитбудинку). Хлопчики рили окопи, дівчатка висмикували траву. Подію висвітлив у своєму сюжеті маріупольський телеканал.

    Факт 2. Ясна річ, це відео потрапляє на російські канали. Російський журналіст коментує відеоряд так: «Рядом с Мариуполем – это совсем не шутка – дети роют окопы в рамках введенного военного положения». Формально брехні майже немає, бо професіонали працюють саме так. «Диявол» у подачі: з цих слів, підкріплених картинкою, складається однозначне враження: українських дітей масово і примусово використовують для будівництва фортифікаційних споруд, бо більше рити окопи немає кому.

    Факт 3. Під час ток-шоу на одному з центральних українських телеканалів «розвінчують фейк російських ЗМІ». Спочатку ведуча каже, що діти таки рили окопи, але все це було як добровільна допомога військовим, а потім виступає представник Збройних Сил, який заявляє, що відео з дітьми – фейкове, адже показаний у ньому військовослужбовець вдягнений не у статутний піксель, а в «мультикам», і, отже, не може бути українським військовим. Плюс на відео немає снігу, земля суха.



    (Насправді військовий на відео не в мультикамі, а у бундесовому флектарні, і всі, хто бували на фронті, знають, що уставну форму там носять лише ті, у кого немає іншої. А земля суха тому, що 25 листопада, коли, скоріше за все, знімалося це відео (воно викладене на сайт телеканалу 26-го) у Маріуполі було сухо).

    Факт 4. З усього вищевикладеного відверто стібеться ворог України Шарій. Наші, м’яко кажучи, непрофесіонали вчергове нагодували жирного кремлівського троля.

    А тепер висновки з фактів.

    1. Ідея з риттям дітьми окопів відверто шкідлива. Школярів варто було звозИти на другу лінію оборони для моральної підтримки військових і патріотичного виховання самих дітей, без залучення їх у навіть символічних роботах – саме через те, щоб цим не користалася ворожа пропаганда. Яка, не забуваймо, підсвідомо діє і на українську аудиторію – «якщо не проголосуєте на виборах певним чином, ваших дітей заберуть рити окопи». Також дітям необхідно дати знання, як поводитись під час різних небезпек, пов’язаних з війною, надавати першу медичну допомогу тощо.

    2. «Спростовувати фейк» варто було правдою, сказавши, що це була приватна одноразова ініціатива директора одного з дитбудинків, яку ми вважаємо правильною чи неправильною. І все.

    3. Абзац для професіоналів – моїх колишніх колег. Пропагандивні маніпуляції свідомістю під час війни, як би хто до них не ставився – річ неминуча, той, хто це заперечує - лицемірить. І дечому слід вчитися у росіян, які в мистецтві пропаганди перевершують нас на голову. Все, що ми називаємо «московитською брехнею» - як правило, не вигадані факти типу розіп’ятих хлопчиків (такого стає все менше), а маніпулятивна їх подача, ще точніше – «правильна» розстановка акцентів. Коли відео, на якому я знешкоджую трьох бойовиків, кілька годин обговорювали в прайм-тайм на російських каналах – а на відео звичайна на війні річ: знищення снайпером солдатів противника (а не, приміром, мирних мешканців) - тоді вони, пам’ятаю, зробили наголос на тому, що я нібито журналістка – з’їздила на Донбас «на сафарі» і назад до Києва писати статті. Передбачувана реакція на таке аудиторії – істеричне обурення (чому, власне? Але це вже інше питання).

    Коротше, ніколи не брешіть по фактах! Допоки в Україні не відключений Інтернет – вас будуть ловити. Домагайтеся потрібного впливу виключно за рахунок розстановки акцентів – так, щоб довести, що ви збрехали, не міг найприскіпливіший суд. Якщо не маєте таланту для такої роботи або не бажаєте ПАХАТИ – не займайтеся нею, бо дуже сильно нашкодите. Будь-який непрофесіоналізм у публічній роботі – великий шматок м’яса для кремлівських тролів. Вони вже на нашому м’ясі такі жирні стали, що скоро луснуть. Час вже їм трохи поголодувати.

    Джерело: блог Олени Білозерської

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Ігор Ейдман
    Ігор Ейдман

    Соціолог

    Ірина Геращенко
    Ірина Геращенко

    Народний депутат України, віце-спікер

    Тарас Чорновіл
    Тарас Чорновіл

    Журналіст, політичний діяч

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ