На Ізраїль ніхто не напав, але яка миттєва і жорстка реакція на «не таку» резолюцію ООН!

Уже традиційно, коли відбувається щось складне і неоднозначне, наша влада обирає тактику благородної паузи у спілкуванні з громадянами.

В Радбезі ООН проголосована резолюція, яка засуджує будівництво Ізраїлем поселень на палестинських територіях. 14 включно з Україною – «за». Один - США – «утимались» (привертає увагу, що не «проти», не вето, а саме «утримались»).

Не буду зараз аналізувати дії України.

А ось реакція Ізраїлю на це дуже гостра, щоб не сказати категорична чи навіть істерична. Словами свого прем’єр-міністра Ізраїль вирішив переглянути своє ставлення до країн-ініціаторів резолюції, країн, які проголосували «за», а також до ООН вцілому.

Щодо України це «вилилось» у рішення відкласти/скасувати візит до Ізраїлю прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. Уже знайшлись оглядачі, які говорять також, що цим голосуванням Україна зруйнувала кілька років праці, спрямованої на вибудовування дружніх відносин з Ізраїлем, що голосування України засвідчує, що вона залишається пострадянською країною (цікаво, яким чином пострадянським є Сенегал, який був автором резолюції?) Відразу якимось дивним чином в один контекст зводиться провокація в Умані з цим голосуванням (ніби випад проти євреїв в Україні є випадом проти держави Ізраїль).

Йдеться, що Ізраїль понизить рівень відносин з деякими іншими державами, перегляне свою участь і внесок до бюджету або ООН вцілому, або деяких органів ООН. Оскільки в односторонньому порядку це неможливо, фактично, мова може йти про припинення членства Ізраїлю в ООН.

Знову ж таки, не буду аналізувати ні дії України, ні Ізраїлю (не володію достатніми знаннями, щоб стверджувати щось категорично). За винятком кількох спостережень.

Ізраїль вирішив переглянути ставлення до організації, яка його власне і заснувала (незалежність держави проголошено 14 травня 1948 року, на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 181 від 29 листопада 1947 року). Це безпрецедентно.

На Ізраїль ніхто не напав. Всього лише резолюція ООН, яку він сам же і називає мало до чого зобов’язуючою, але яка миттєва і жорстка реакція щодо усіх причетних!

Нам же три роки війни пояснюють, що квола дипломатична реакція на окупанта і його союзників є ледве чи не ознакою мудрості. А я ось не думаю, що ізраїльська дипломатія і державність є менш мудрою за українську. То можливо нам таки чогось бракує, що має Ізраїль?