Російська армія публічно визнала свою безпорадність

Я не маю відповідної освіти, але достатньо довго спостерігаю за подіями в світі.

Певні стандарти масових ракетно-бомбових ударів на сучасній війні створювали американці в Іраку.

Там першочерговими цілями таких ударів були аеродроми і засоби ППО та ПРО. Ну, і кількість щоденних ударів в кілька разів перевищувала те, що днями вимучили з себе окупанти.

Щодо ракетно-бомбових ударів у росіян відразу ж відпала бомбова частина. Закони фізики для російських літаків в українському небі працюють трохи інакше, і бомбардувальники, які здатні нести найбільш небезпечні і руйнівні бомби не долітають достатньо далеко, щоб завдавати ударів по великим українським містам.

Інтенсивність обстрілів ракетами зовсім не така, як потрібно для виконання завдань, які вони перед собою ставлять.

І нарешті найцікавіше – криворукі загарбники більше не ставлять перед собою завдання подавити наші системи ППО і ПРО. Бо не можуть знайти – оскільки на відміну від них ЗСУ мобільні, і оснащені тепер краще (за винятком кількості засобів ППО, щоб гарантувати більшу безпеку для більшої частини нашої території).

Задум росіян на сьогодні вражає дикунською примітивністю – вистрілити багато в першій хвилі, щоб до другої ми не встигли перезарядитися! Це як піднімати піхоту в атаку на кулемети хвиля за хвилею, сподіваючись, що кулемети перегріються і хтось та й добіжить. Хтось із колег порахував, що ціна сьогоднішнього «мєропріятія» – щоденний виторг від нафти і газу.

Це можна було б зрозуміти, якби рашисти спробували виявити першою хвилею розміщення наших ППО і ПРО, щоб у другій нанести по них удар. Але недолугі не бачать нас, а якщо бачать, то не уміють достатньо швидко зорієнтуватися.

Ворог публічно розписався у неспроможності воювати проти ЗСУ і у бажанні методами геноциду і тероризму покарати за це український народ.

Це має вчергове підштовхувати нас до переосмислення завдань, які стоять перед нами у цій війні.