Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Чи є самосуд актом справжньої справедливості?

    • Богдан Петренко

      Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

    • Розсилка

    Потяг до справедливості є в кожної людини. Проблема у тому, що в світі проповідуються різні цінності. І Ваша справедливість може відрізнятись від моєї. Від трохи до 180 градусів

    Але одна справа, коли справедливість захищається у дискусіях, у тому числі й судових. І справедливість захищають уповноважені суспільством органи, які мають монополію на насилля. Та зовсім інша – коли ці органи не справляються, і право на насилля перетягує на себе кожен.

    Є три основні причини, які призводять до розповсюдження самосудів: відсутність центральної влади, нелегітимна влада і війна. Враховуючи рівень довіри до державних структур, щонайменше дві є і у нас. І ми не відчуваємо як самосуд набирає обертів. Хтось прив’язує до стовпів за погляди, а хтось – убиває за неповернутий борг у 500 гривень. Не відчуваємо, бо очікуємо на такі наслідки.

    Та найбільша проблема – коли на самосудах починають будувати свій імідж. Таких собі «робінгудів». Рецепт простий: беремо соціальну категорію, що якої суспільство негативно ставиться і починаємо її «щимити». Гомосексуалісти, роми, люди з проросійськими поглядами, депутати – неважливо. Головне, щоб був елемент публічності. А найпростіше публічності досягти шляхом насилля.



    Та ще проблема – це коли люди, які отримали владні повноваження, самі закликають до вчинення самосудів. Учора мер Дніпра Борис Філатов розмістив у соцмережах повідомлення, в якому обурюється місцевими вандалами, які обмальовують пам’ятники. І пропонує 200 тис. за те, якщо йому приведуть цього правопорушника… зі зламаною рукою. Нагадаю, що такі заклики – в країні, де вбивають за 500 гривень. Я не впевнений, що завтра до мерії не приведуть з десяток людей зі зламаними руками.

    Є два класичні варіанти наслідків самосуду. Американський «комітет пильності», що розпускався після зміни нелегітимної влади. І німецький фемгеріхт, який вчасно не зупинився і атрофувався в засіб залякування населення. І питання: чи здатен хоч хтось в Україні, хто відчув владу, мирно передати її в інші руки?

    Кожен акт насилля поглиблює, а не вирішує проблему. Формально ті, хто чинять самосуд, нібито зазивають правоохоронців до активності. Та на практиці, кожен самосуд все більше й більше розчаровує українців у тих, хто офіційно має оберігати їх безпеку.

    Джерело: Лівий берег

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Тарас Возняк
    Тарас Возняк

    Головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ