Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Чи може керченська трагедія повторитися на материковій Україні?

    • Богдан Петренко

      Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

    • Розсилка
    Чи може керченська трагедія повторитися на материковій Україні?

    Соціальні епідемії (у тому числі й самогубства, масові розстріли) мають таку особливість – вони легко піддаються наслідуванню

    Від моменту початку російської агресії в Україні нараховується близько чверті сотні випадків застосування зброї (холодної та вогнепалу) у школах РФ із масовими жертвами. Враховуючи заборону на «короткоствол», попередні випадки у Росії не були такими кривавими як у США. Але виходячи з ідеології Кремля, що «кругом вороги» та виправдання «насилля до ворогів», ескалація насилля (не лише шкільного, але й взагалі – побутового) у Росії йде на зростання. Крім насилля щодо влади. Влада в Кремлі для росіян сакральна. Хоча б тому, що за два десятиліття вони вже й забули, що може бути інша.
    В Росії проблему традиційно вирішуватимуть розмовами про посилення охорони у школах, стимулюванням стукацтва, посиленням вимог до купівлі мисливської зброї і черговими лекціями про загрози тероризму. Та Україна не може вплинути на ситуацію в Росії. Натомість ми можемо запобігти ситуації в нас.

    Так, українці відрізняються від росіян. Хоча б тим, що відкрито не любимо владу і, як правило, робимо її винною в усіх проблемах, у тому числі й побутових. Тому нам є куди спрямовувати вектор ненависті і вектор насилля. У нас модель «агресивної поведінки» не доведена до ідеалу, як у РФ: так популяризація в Україні насилля є, але переконання що воно призведе до «перемоги» немає. На відміну від Росії, де навіть фейли, в які вона потрапляє через власну агресивність, подають в новинах як перемогу.



    Трохи заспокоїлись? Рано. Загрози «повтору Керчі» для України все-рівно існують. Перше. На думку аналітиків у США, усі випадки шкільних розстрілів обєднує одне – їх здійснювали або жертви цькування або самі булери. Саме булінг стає об'єднуючою передумовою для агресивності, - як внутрішньої (самогубства), так і зовнішньої (масові розстріли). І немає чого дивуватись, бо коли колектив знецінює і відштовхує особистість під час цькування, автоматично знецінюється не лише її самооцінка, а і її життя. І жертва вважає, що її власне життя і життя тих, кого вона вб’є, – це адекватна відплата за образи. Тому висновок поки що невтішний: в Україні почали помічати булінг, але ще не навчились упереджувати і протидіяти йому.

    Друге. У нас, так само як в Росії, відбувся розрив у комунікаціях між поколіннями. Батьки через доступність усієї інформації в Інтернеті уже не авторитет для дітей. А через постійну зайнятість, діти не відчувають, що їх цінять вдома. Вони відчувають що батьки все оціюнюють, а не цінять. І замість любові вони отримують гроші. Всі це знають, але все-рівно наступають на ті ж граблі. А дітям кому сказати своє сокровенне, свої страхи і переживання – пятсотгривневій купюрі? Тому й бувають подібні вибухи – бо діти лишаються не почутими.

    Соціальні епідемії (у тому числі й самогубства, масові розстріли) мають таку особливість – вони легко піддаються наслідуванню. Особливо серед дітей. А у глобалізованому світі вони ще й швидко долають кордони. Тому ніхто не скасовує ризики «масшутінгу» в навчальних закладах України.

    Джерело: Лівий берег

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Богдан Яременко
    Богдан Яременко

    Голова правління «Майдан Закордонних Справ»

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Костянтин Машовець
    Костянтин Машовець

    Координатор групи «Информационное сопротивление»

    Костянтин Боровой
    Костянтин Боровой

    Російський політик

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ