Кожен з нас може допомогти Олегу Сенцову

3. Дуже соромно за журналістів. Тих самих, які лише цьогоріч масово розносили фейки у ТСН про отруєння Сенцова на основі слів лжеекспертів з блаблалогії. Або про свідомі провокації щодо матері Сенцова: «Вы бы Россию на референдуме голосовали, да?» Це відбувалося без жодного усвідомлення, що усе це може побачити дочасно доросла 15-річна донька Олега. Або висмоктана провокативна відповідь «все равно Россия» може бути використана для ототожнення Олега із сепарами і подальшого __ зачем его освобождать. Подзвонити сестрі чи врахувати факт, що мати Сенцова із дітьми живуть у Криму якраз через стан молодшої дитини — тяжко і не для глибокого ума більшості працівників ЗМІ.

4. Бісить древня платівка МЗС щодо того, як вони неухильно працюють п’ятий рік заради звільнення Сенцова. Як вони працюють мені не раз розповідали правозахисники на ефірах Еспресо. Самі активісти зібрали список політичних ув’язнених і короткі біографії про них. Навіть СБУ було здивоване, коли почуло цифру 65.

5. В останньому пості Наталя Каплан пише, що особисто ніхто із політиків не цікавиться, як там Олег. Я згадую оці масові FreeSavchenko на елітних пузах і зло бере. Чому така вибірковість і піклування лише про свою касту?

Що робити? 

26 травня фінал ЛЧ у Києві. Пропоную усім тусовщикам у фан-зонах і в центрі Києва брати із собою плакати #FreeSentsov і «Я цвях, що не зігнеться» — Сенцов». Так ми хоч переб’ємо стидобний баннер із Газпромом на місці, де майже п’ять років лилася рікою кров людська аби позбавитись газпромівського іга.

Це не зовсім законно. Але хакерська атака #FreeSentsov могла би привернути увагу зажерливих євробюргерів або затятих путіністів всередині РФ.

Знімайте ролики із закликами звільнити Сенцова. Пишіть пости із тегами #FreeSentsov. Олег ще в 2016 пророче написав: «Якщо нам судилося стати цвяхами в кришку труни тирана, то я хотів би бути таким цвяхом. Просто знайте, що цей цвях не зігнеться». Ми ж маємо шанс побути хоч малюсеньким дюкерт-цвяхом, а не «гумовим виробом номер два».