Кейс Siemens як дзеркало санкцій

Про санкції проти РФ, як країни-агресора, сьогодні кажуть в усьому світі. Але чи вони є ефективними – це дуже важливе питання. Від початку агресії РФ у 2014 році Заходом були запроваджені санкції на поставку в РФ товарів та обладнання у стратегічно важливих сферах. Що з цього вийшло?

А ось що. Турбіни Siemens опинилися в окупованому Криму. Умовно російські прилади нічного бачення, що були встановлені на танках та безпілотниках «Орлан» містили французькі матриці виробництва Safran. Системи керування вогнем БМД-4 зібрані з компонентів від іншої французької компанії – Thales. Усе це було поставлено до РФ під час дії санкцій, тобто після 2014 року.

Враховуючи подвійне призначення більшості вищевказаних елементів, поставка яких дуже суворо контролюється законодавством, дуже важко повірити, що це відбулося без відома урядів цих країн. Інша версія – усе це результат дії системної багатошарової корупції, практикованої Росією у Західній Європі. До слова, досить сюрреалістичний вигляд на цьому фоні мають вимоги ЄС до України з приводу боротьби з корупцією.

Треба бути відвертим – ці санкції були виключно для «збереження обличчя» Європи. Вони не тільки не стримали Путіна, а дали можливість спокійно нарощувати військовий потенціал і готувати нову хвилю агресії. І сьогодні РФ буде використовувати аналогічні механізми обходу санкцій – активізовувати старі і напрацьовувати нові корупційні зв’язки у вищих політичних та бізнес-колах.

Вже у офіційних ЗМІ РФ озвучено, що Іран буде постачати у РФ турбіни для енергетичної галузі, автозапчастини та інше. І чомусь мене це не дивує. Іранський холдинг Mapna Group виробляє турбіни та обладнання для енергетичної галузі за ліцензією… Siemens. Формально – це інша компанія, іранська. Але технології виробництва, розробки – там зовсім не іранські. Чи вистачить політичної волі у ЄС, щоб натиснути на бізнес та зробити санкції проти РФ дійсно чесними і ефективними – це велике питання. Наприклад, санкції на поставку побутової техніки та інших дрібниць тільки скоротили витрати валюти та дозволило путінському режиму вивільнити кошти для закупівлі дійсно стратегічно важливих компонентів через сірі схеми. Не дуже ефективний підхід. І дуже схожий на чергове загравання деяких лідерів Європи з Путіним.

Сьогодні РФ потребує енергетичних турбін, обладнання для нафто- та газовидобутку, устаткування для виробництва СПГ та технологій для пошуку корисних копалин. Це потрібно для того, щоб і далі отримувати астрономічні кошти від Європи на війну проти України. І насправді, зовсім немає значення, звідки вбивця отримає гроші – від європейської компанії, чи від «ноунейма» з Азії. Якщо він їх отримує, значить буде мати можливість вбивати далі.

Враховуючи наведене, Україні потрібно збирати, систематизувати й передавати подібні факти обходу санкцій до міжнародних організацій, щоб отримати кваліфіковану оцінку участі тих або інших фігурантів у сприянні агресії рашистського режиму, його воєнним злочинам та геноциду українського народу.