Коли потоне путінський «Титанік»?

«Титанік»

І ще одне міркування: путінська система не терпить невизначеності. Вона, як старі оперативні системи на ПК – здатна працювати лише з однією програмою.

А тут за день програма змінилися кілька разів. І як тепер вся маса дрібних вертухаїв режиму має знати, хто є хто?

Те, що герой став ворогом – система здатна прийняти. От як той самий бойовий повар.

Те, що ворог став героєм – теж. Як ним став дон донів.

Але так не буває ЗА ДЕНЬ. Щоби вчора – герой, ранком – зрадник, а ввечері – знову герой.

Вчора система працювала на ЧВК, до вечора з нею боролася, а тепер знову має на неї працювати?

Зідрані реклами – розвісити? Забрані три бусіка грошей – повернути? Ну теоретично все це можна зробити. Але російська система не здатна швидко сприймати суперечливі вхідні дані. Бо для вертухаїв-виконавців все це означає лиш одне: краще робити якнайменше чогось реального, заміняючи всю роботу її імітацією.

Бо до вечора зрадником може виявитися Шойгу, а на ранок – знову ним може стати Пригожин. І що – пів дня ганяти вагнерівців, а потім решту дня – перепрошувати «шановних героїв» за турботи?

Можна спрогнозувати, що по факту наслідками подій цього дня будуть незадоволені всі. Ті, хто цей день використав, і ті, кого цього дня було використано.

Система мала би шанс, якби її диктатор був на «підйомі». Але він сам втомився від відповідальності та пішов у астрал фантазій – і система втомилася від нього, не повʼязує з ним майбутнє і нічого позитивного для себе не чекає. Тому та система, яку будували майже 25 років – йде на дно. Як Титанік – тим, хто не знає ситуації здається, що айсберга немає, а судно «не міг би потопити навіть Господь Бог». Але шкода, хоч і невидима неозброєним оком, – завдана непоправна. І тепер питання не принципу – потоне путінський Титанік, чи ні, а лише часу – як скоро це станеться.

Зрештою – на дно йому і дорога.