Янукович – президент, а Росія головний зовнішній партнер. Якою була Україна до Революції Гідності

7 років тому президентом України був Янукович, а прем‘єром – Азаров. Медіа були окуповані і за рідкісними незначними винятками, казали що альтернативи митному союзу нема. 

Армію було розвалено. Головним зовнішнім партнером була Росія, союз з якою наближався з неспинністю потяга.

В Україні транслювалися російські канали. Російські соцмережі випереджали Facebook. Пошуковик Yandex «перекривав» мости у Києві щоб відбити бажання їхати на Майдан.

Бізнеси масово віджималися представниками влади і практично не мали юридичних чи медійних інструментів захисту (навіть частина бізнесів олігархічних). Нова Пошта і Розетка вистояли, практично, дивом.

На дорогах стояли ДАІшники, на вулиці уже чекали беркута. Ми жили у тоталітарній країні, повністю узурпованій руками Портнова і компанії на користь жменьки клептоманів. Корупція була нормою. Суспільний договір був доволі простим: ви не заважаєте красти тим що нагорі, вони іноді дозволяють вам щось вкрасти знизу або відмазатись хабарем. Це була чи не єдина кістка, яку народу поки ще дозволяли гризти під столом.

І, звичайно, майже ніхто не вірив у можливість війни з Росією і у те що ми можемо давати їй тотальну відсіч: на вулицях Грушевського та Інститутській, в Донецькій та Луганській областях.

Цю відсіч дали звичайні люди, які у возили у багажниках дорогих і недуже автомобілів зимову гуму на Майдан, допомагали там пораненим, кидали бруківку чи, згодом, взяли до рук зброю на Сході.

Ці люди лишилися тут. Вони вже розучились боятися. Вони за звичкою не викидають літню гуму та тримають зброю змащеною. Вони вселяють віру в те, що в цієї країни є майбутнє.

Зі святом причетних!

Смерть ворогам!