«Українській слід» у біографії Уткіна: що пов'язує ватажка ПВК «Вагнер» з Україною

Уткін Дмитро Валерійович, 1970 року народження. Народився у Свердловській області Російської Федерації. Але все дитинство й юність провів в Україні – вчився і жив у селищі Смоліно Кіровоградської області.

Український період є найцікавішим у біографії цього персонажа. Річ у тому, що жив і виховувався Уткін мамою, оскільки батько їх покинув. Тому саме мама мала величезний вплив на становлення майбутнього командира ПВК «Вагнер». Такий собі приклад: за висловлюванням колишньої дружини Уткіна Олени Щербініної, той у присутності мами розмовляв пошепки.

У Смоліне Уткін закінчив загальноосвітню школу №2. Цей факт підтвердила заступник директора навчального закладу Світлана Бічаніна.

Після закінчення школи Уткін поступив до Ленінградського вищого загальновійськового командного училища імені С. М. Кірова. Це училище готувало кадри для підрозділів спецпризначення ГРУ.

Після закінчення училища Уткін розпочинає свою кар’єру в лавах підрозділів спецпризначення, стає ветераном першої та другої Чеченських війн, отримує перший орден «За Мужність».

Після закінчення другої Чеченської війни Уткін переводиться до 2-ї бригади спецпризначення, яка дислокується у Пскові. Тут він був командиром 700-го окремого загону спецпризначення. До речі, досить примітно, що під час удару БПЛА по аеродрому «Псков» було завдано і за місцем розташування цієї бригади. Примітно, що удар за місцем розташування бригади ГУР МОУ не коментував.

І тут варто зазначити, що Уткін не втратив зв’язків з Україною: крім матері тут залишилися дві колишні дружини і двоє дітей. Перша цивільна дружина Уткіна – Олена Коваленко. Олена – вчителька місцевої школи у селищі Смоліно. Жінка прожила з Уткіним три роки і має спільну доньку, яка мешкає окремо. Друга цивільна дружина очільника ПВК – Тетяна Уткіна. Остання працює інженером на шахті і має спільного сина Гліба. Гліб Уткін працює інспектором на митному посту в Одесі. За інформацією російських ЗМІ, заради них Уткін ледь не перевівся служити до Служби безпеки України. «Навіть носив документи, потім, як завжди, влізла мама, і він поїхав назад (до Чечні)», – згадує вона.

З 2014 року поява Уткіна була зафіксована на території окупованих районів Луганської області. Причому основні функції ПВК – фізична ліквідація представників військово-політичної опозиції квазіреспубліки «ЛНР».

У цей період аналітичний відділ «Права Справа» проводить низку оперативних заходів з метою створення штучних конфліктів у середовищі бойовиків «ЛНР». Примітно, що саме ПВК «Вагнер» виконувала роль ліквідаторів ватажків цих формувань. Зокрема, руками ПВК «Вагнер» вдалося тоді роззброїти окрему бригаду «Одеса», яка базувалася в Краснодоні і була однією з найбільш боєздатних у лавах НЗФ «ЛНР».

Крім того, аналітичному відділу «Права Справа» вдалося просунути інформацію щодо проведення наради за участю польових командирів Бєднова, Мозгового і Дрьомова для вчинення заколоту проти тодішнього ватажка «ЛНР» Плотницького. Завдяки цьому вдалося створити штучну конфліктну ситуацію в середовищі бойовиків. Як наслідок – низка польових командирів руками ПВК «Вагнер» була ліквідована.

Так, на початку 2015 року вагнерівці влаштовують засідку в Лутугінському районі Луганської області, в якій загинув польовий командир Бєднов.

В якості охоронців у Бєднова були учасники угруповання сумнозвісного неофашиста Мільчакова. У аналітичного відділу «Права Справа» були дві цілі: ліквідація Бєднова і групи Мільчакова

ПВК «Вагнер» у 2014–2015 роках використовувався не тільки як своєрідна польова жандармерія. Бійці ПВК були зафіксовані в боях за Луганський аеропорт та Дебальцеве. Біля останнього зазнали серйозних втрат.

Варто зауважити, що Уткін неодноразово бував в Україні вже після закінчення військового училища. Але найцікавіше те, що, за інформацією українських ЗМІ, у 2016 році Уткін побував у мами в гостях на неокупованій частині України. Тобто це сталося після того, як про його діяльність і діяльність ПВК «Вагнер» стало відомо широкому загалу.

І це не перший незрозумілий факт діяльності українських спецслужб того періоду в моменті неперешкоджанню в пересуванні лідерів бойовиків і членів їх родин.

Сама мама, за різною наявною інформацією, була вивезена Уткіним з України у 2016 році. До цього ж місцеві жителі підтверджували приїзд Уткіна в Україну. Цікавий факт: мама Уткіна наполягала, щоб син повернувся в Україну і служив в Україні. І він повертався. Нагадаю,  в Україні у нього дві цивільні дружини і він має двох дітей. Але чомусь українські спецслужби не скористалися цим фактом.

Можу припустити, що Уткін не загинув – його просто вивели в тінь для легалізації по інших документах. Річ у тім, що у 2016 році вже поширювалася інформація про те, що Уткін нібито загинув під донецькою Озерянівкою.

Але є ще питання до української сторони: чому проти Уткіна лише у 2021 році в Україні було порушено кримінальне провадження за посягання на територіальну цілісність країни. І це – після подій 2014–2015 років, коли він, власне, засвітився.