Чому кожна людина має боротися за своє щастя

Зазвичай люди найбільше цінують те, що здобувають важкою працею, до чого докладають багато зусиль. Так влаштоване людське життя, і не лише земне: аби чогось доброго досягти, потрібно добре потрудитися. І Царство Боже не є виключенням: його не здобути лінивством чи бездіяльністю, його осягнути можна лише доклавши зусиль. Причому, йдеться не стільки про силу фізичну (хоча іноді й вона потрібна), скільки про старання духовні.

Варто нагадати, що Господь зробив все для нашого спасіння і як дар любові кожному з нас дав можливість осягнути Царство Небесне, наблизитися до Творця, отримати життя вічне. Але цей дар Божий не гарантує, а лише відкриває нам шлях до вічності, і від нас залежить – чи зробимо ми хоч якісь кроки назустріч, чи постараємося здолати необхідну відстань і як саме постараємось.

За аналогією: посіяне зерно саме собою ще не означає доброго врожаю. Птахи можуть виклювати його, бур’яни – заглушити, спека – висушити, надмірна волога – погубити. Чи вважатимуть добрим господарем того, хто посіяв зерно на полі весною – і лиш під осінь прийде шукати на ньому врожай? Звісно ні. Подібно, й кожен, хто думає, що достатньо прийняти хрещення, увійти до Церкви, а далі все здійсниться саме собою, і спасіння вже через це досягнуте – помиляється. Бо як засіяна нива потребує для врожаю пильнування, праці, турботи і багатьох зусиль, так і християнське життя потребує постійного нашого пильнування, уваги та уважної роботи над собою.

В чому полягає ця робота, ці зусилля?

Найперше, у веденні повсякденної наполегливої духовної боротьби, щоби не впасти духом, не здатися, не зійти з правильного шляху, коли трапляються такі перешкоди, що відводять нас від Бога. Адже дуже багато небезпек чатують на нас і в матеріальному, зовнішньому світі, і в нашому духовному житті – небезпек від зла, яке укорінилося в нашій людській природі, від спокус, які ширить диявол, від незліченних зовнішніх обставин, з якими ми повсякденно стикаємось.

Поки ми живемо, ми завжди ведемо боротьбу. Ми завжди, нехай часом і несвідомо, але робимо вибір. І якщо людина перестане боротися, докладати зусиль – зовнішніх і внутрішніх – вона здасться, зламається, не переможе зла.

Біблія рясніє прикладами успішної духовної боротьби, прикладами людських зусиль, які потрібно докладати, аби боротися зі зневірою, з розпачем, з хворобами, з ворогами – з усіма викликами цього земного світу. Численні чудеса і зцілення, які звершував Господь наш Ісус Христос для людей, були зі співдією полумʼяної віри людей, їхнього щирого прагнення, зусиль, яких вони для цього докладали, молитовних прохань, їхнього правильного вибору. Всі без виключення можуть досягти спасіння, для всіх Господь відкрив Царство Небесне і всіх з радістю Він готовий там зустріти. Але, щоб потрапити на «бенкет», замало лише отримати запрошення, потрібно ще й зробити належні зусилля, аби туди потрапити.

Святитель Феофан говорить: «Нічого саме собою, без зусиль не відбувається. Бог завжди готовий допомогти, і Він завжди поруч, але дається ця допомога тільки тим, хто шукає її і працює над собою. Вона дається тільки тим її шукачам, які після того, як вклали всі свої сили у випробування, попущене Богом, стають на молитву і всім серцем взивають: Господи, допоможи!».