Хто лобіює хибні дані щодо кількості жертв Голодомору-геноциду 1932-33 років

#ПравдаПроГолодомор

#РукиГетьВідГолодомору

Джеймс Мейс у квітні 1988 році писав про недавно опубліковану статтю тоді ще, зрозуміло, радянського професора Станіслава Кульчицького:

«Як далеко могли заходити українські радянські історики, стало видно з англійськомовної статті Станіслава Кульчицького, що її у січні 1988 року надрукувала газета «Ньюз фром Юкрейн» («Вісті з України») – орган товариства зв’язків з українцями за кордоном (товариства «Україна»).

Стаття Кульчицького […] є великим зсувом в офіційній радянській позиції щодо Голоду».

Це було про текст, де Голод 1932-1933 років визначався ще меншим за масштабом від 1921-го. І це був останній такий текст. Після аналізу нових, недоступних раніше джерел сумнівів у тому, що Голод 1932-1933 років був жахливішим за масштабами від 1921-1923 ні в Кульчицького, ні в інших дослідників більше ніколи не виникало.

Але вже у квітні 1988 Мейс побачив зсув і незабаром почалося тісне його співробітництво з Кульчицьким.

У брошурі «1933: трагедія голоду» 1989 року, вже виходячи з полону «марксистсько-ленінської» історіографії, але ще не маючи доступу до результатів перепису 1937 року і майже не маючи результатів перепису 1939-го, Станіслав Кульчицький писав, що від голоду 1933 найбільше постраждала Україна. Написав він і про і величезні втрати - 3 531 тис осіб. (див на скані), Методика оцінок втрат базувалася тоді на хиткому підґрунті - на прогнозних показниках із статті демографа Арсена Хоменка 1927 року (на скані). Використовували ті джерела, доступ до яких був.

Вже через два роки, після відкриття архівів з результатами перепису 1937 року, Кульчицький відмовився від тієї методики оцінки втрат. Відтоді в оцінці втрат він завжди спирався на реально зафіксовані цифри (перепису, поточного обліку населення тощо).

З 2010-х, коли питання про втрати було ретельно досліджено демографами, вчений завжди підкреслює, що підрахунок втрат – їхня прерогатива. Адже саме вони є фахівцями з питання підрахунку населення, в тому числі і втрат.

З часу видання брошури «1933: трагедія голоду» минуло близько 30 років. Після здійснення демографами фахових обчислень низка осіб та організацій України та діаспори вирішили відмовитися від розрахунків фахівців.

Цифри втрат їх не задовольнили.

Як аргументи – новітні ревізіоністи знову почали використовувати прогнозні показники того ж таки Хоменка, але зроблені вже не в 1927, а в 1932 році. Тобто в період комуністичного штурму і заборони інформування демографів про поточні результати обліку населення.

Тоді для «стартових» (тепер вже на 1931-1932 рік) цифр бралася не реальна кількість населення, а така, яка мала б бути, якби приріст населення був таким же високим, як і в 1924-1927 роках.

Тобто прогнозні показники Хоменка у 1932 базувалися не на практиці, а на владній ідеології.

Ці ж цифри, тобто комуністично-ідеологічні, а не реально-практичні, стали базовими і для власних підрахунків сучасних ревізіоністів професійного підходу до питання обрахунку втрат. Тобто ті люди, які по суті формальною метою означають викриття злочинів комунізму, користуються владною ідеологією початку 1930-х років. І це при тому, що, на відміну від 1989 року, наразі д вже є доступний широкий масив джерел.

Але це не все. Мешканка США Victoria A. Malko, переказуючи наведений вище скан з брошури Кульчицького, написала таке:

«У цьому памфлеті автор запропонував свою формулу і зробив висновок, що від голоду в Україні померло ЛИШЕ 3,5 мільйона осіб». (виділення наше)

Зі скану видно, що там «ЛИШЕ» і близько немає. Адже 3,5 млн – це страхітливо велика цифра втрат.

Трагедія мільйонів вбитих людей.

Але не для пані Victoria A. Malko. Їй ця цифра не видається великою, бо це саме і тільки ВОНА пише про «ЛИШЕ 3,5 млн».

Не думав, що у 2021 році таке можливе

Блюзнірство вищої міри.

Люди, схаменіться!