Чому нинішнім українським керманичам треба брати приклад з «популістки Тимошенко»

У 2004 році Фонд держмайна України виставив «Криворіжсталь» за 3,8 млрд грн. Підприємство було куплене за 4,3 млрд грн консорціумом «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС - акціонери Р. Ахметов та В. Пінчук).

Після зміни влади у лютому 2005 року Верховний суд, за зверненням Генпрокуратури, скасував приватизацію. Консорціум ІМС запропонував мирову угоду. Президент Ющенко вітав можливість мирової, прем'єр Тимошенко була проти.

24 жовтня 2005 року відбувся повторний приватизаційний конкурс. У ньому взяли участь три учасники - Mittal Steel, «Індустріальна Група» (ІСД-Арселор) і Смарт-Груп. Зі стартовою ціною 10 млрд грн 93% акцій були продані за 24,2 млрд грн. ($4,8 млрд), що у 5,7 разу вище, аніж на конкурсі 2004 року.

Це один із тих рідкісних випадків, коли відбулася приватизація на конкурентних принципах і в Україну зайшов іноземний інвестор. Цей же випадок показав - українські крупні бізнесмени з різних причин не готові платити справедливі ціни на приватизації. Тому блокують прихід іноземних інвесторів, а питання покупки підприємств вирішують іншими способами, з врахуванням української специфіки. Так народився клас олігархів. І саме через це, на мою думку, у нашої приватизації склався відповідний імідж та репутація серед народу.

Здавалося б, парадокс, але Тимошенко, яку часто називають популісткою, провела таку приватизацію, яку можна ставити у приклад сьогоднішнім керівникам держави, які декларують реформаторський та проєвропейський курс. І хотілося б, щоб працювала здорова конкуренція справами і сьогоднішні показали, що можуть робити краще і не лише одне підприємство.

Але перші результати після «трирічної річної підготовки» оптимізму не додають. Донецькобленерго по стартовій ціні купив Ахметов при ціні $20 млн за всю компанію. Мій прогноз, що і на інших конкурсах, що мають відбутися до кінця серпня, компанії Ахметова куплять акцій. А де не куплять, то конкурси не відбудуться.

Я б хотів помилятися, і щоб теперішні керівники держави довели, що можуть організувати та провести приватизацію краще, аніж це зробила Тимошенко, яку так часто називають популісткою.