«Остання скрєпа», яка втримує владу Путіна

Путін, фактично, замінив підсумкове звернення до Совфеду зверненням до колегії Міноборони. Замість чиновників обрав «надихати й переконувати» перед Новим роком військових. Чому?

Чи не тому, що чиновництво перестало його підтримувати – бо надто значної шкоди зазнало через санкції і ізоляцію? Можливо, Путін небезпідставно підозрює, що в середовищі вищого чиновництва РФ вже майже дозріла зрада? Адже їм хочеться, як і раніше, спокійно їздити в Європу і Америку, відмивати вкрадені в РФ гроші, відправляти навчатись дітей, а не ризикувати собою і близькими через мобілізацію або «раптову бавовну».

Ще один важливий момент: Путін, фактично, за кожним пунктом озвучив не просто різні, але взаємовиключні меседжі. «Економіка має перейти на військові рейки» – «Мілітаризації економіки не буде, це без потреби». «Військові дії [проти України] – краще сьогодні, ніж завтра» – «Братський народ». «Міноборони має вирішити проблеми мобілізованих» – «У військових і мобілізованих все є, обмежень по фінансуванню немає». «Росія хотіла стати частиною цивілізованого світу» – «Захід завжди був скерований на дезінтеграцію «русского міра». «Війна – це трагедія» – «Скоро ми введемо в експлуатацію ядерні «Сармати» на 10-15 боєголовок». «Націоналізм недопустимий, ми з ним боремось в Україні» – «В Росії є націоналізм, як і в будь-якій країні».

І такі моменти наповнюють все звернення Путіна. Очевидно, в такий спосіб Путін пробує загравати одразу з усіма соціальними групами – попри їхні очевидно протилежні позиції. Сподівається, що «зіграє» хоч якийсь меседж. Не «за війну» – так «проти війни». Не «за відновлення співпраці з Заходом» – так «за самодостатність і ізоляцію Росії». Не гуманісти – так ядерні маніяки знов підтримають. Не помірковані ліберали – так люті націоналісти. Не любителі комфорту – так совкодрочери, що пишаються мілітаризацією всього.

Отже, Путін дійсно втратив твердий ґрунт під ногами, якщо настільки очевидно навпомацки пробує загравати з усіма і шукати схвалення хоч від когось. Очевидно, прямо зараз в Кремлі і наближених колах вирують інтриги на тему «як нам з усього цього вискочити», «чи вдасться все розрулити, якщо здати Путіна», «скільки нам буде коштувати кожний варіант». І жодна з груп не бачить прийнятних варіантів з Путіним – про що кремлівський диктатор інформований.

Можливо, саме це зумовило стримання попередніх настроїв Путіна «мені потрібні переговори [з США] за будь-яку ціну» – з такими тилами ніхто не йде на переговори, бо стартова позиція надто очевидно вразлива. «Україна успішно витискає армію РФ з території» – це невигідний для Путіна плацдарм для переговорів, але терпимий, можна щось виторгувати. А от «Позиції Путіна сильно захитались, армія програє, економіка виснажується» – з такого плацдарму і починати переговори безсенсово.

Бо рано чи дуже рано постане питання легітимності Путіна як лідера і вповноваженого спікера російських еліт. Від імені кого він домовлятиметься в політичних і, головне, економічних питаннях, якщо від нього дистанціювались практично всі, крім невеликої кількості прямих підлеглих?

Схоже, тепер Путін змушений вчепитись у війну як в останній інструмент контролю внутрішньополітичної і внутрішньоекономічної ситуації. На тлі скорочення бюджету, руйнування економіки, мінус 100 тисяч чоловіків безповоротними втратами і ще до 300 тисяч санітарними війна – «остання скрєпа» влади Путіна. Він навряд може дозволити собі відмовитись від неї і погодитись на мир незалежно від умов.