Щоденник російського революціонера-релоканта, який живе в одній із європейських столиць

До мене до рук випадково потрапив щоденник російського революціонера-релоканта, який живе в одній із європейських столиць. Публікую його тут на умовах анонімності.

10:00 – 12:00. Валявся у ліжку, потім на дивані. Читав новини у Телезі та сварки у Фейсбуці. Думав, до якої армії піти добровольцем: до української – воювати з Путіним чи до ізраїльської – мочити Хамас. Довго зважував плюси та мінуси, так і не зміг зробити вибір, у результаті залишився лежати на дивані.

12:00 – 14:00. Снідав, зайнявся відеоблогерством. Взяв інтерв'ю для свого ютуб-каналу у відомого у вузьких колах блогера-емігранта Пупкіна. Потім блогер Пупкін взяв інтерв'ю для свого каналу в мене. Залишилися задоволені одне одним. Наші відео на ютубі викликали жваву реакцію глядачів, які у коментарях назвали обох блогерів *удаками.

14:00 – 16:00. Взяв у Фейсбуці участь у колективному лінчуванні викривачів, а потім у викритті лінчувальників.

16:00 – 19:00. Пішов на черговий емігрантський форум. Там і поїв. На цей раз вечеря сподобалася.

19:00 – 20:00. Довго думав на чий емігрантський вечір піти: сатирика чи політологині. Тексти у них однаково смішні, але квитки на політологиню чомусь у два рази дорожчі. Потім зрозумів – націнка за швидкість. Говорить вона вдвічі швидше. Подумав, що на ютубі її можна крутити і на більшій швидкості, до того ж безкоштовно. То навіщо гроші витрачати?

І взагалі, передумав іти. Натомість, вирішив зустрітися у пивній із соратниками по боротьбі.

20:00 – 8:00 Пили пиво, потім пішли до клубу. Потім не пам'ятаю...

Ні, таки дещо пригадую. Посперечалися, коли зробимо у Росії революцію. Я сказав, що за півроку. Інші вважають, що десь за рік. Та й песимісти ж вони...