Освіта дітей-біженців: що робити батькам

Хочу підтримати родини, чиї діти змушені жити й навчатися за кордоном. Вам важко, бо хоча ваші діти в безпеці від російських ракет, але безпека від росіян загалом, навіть за кордоном – штука недосяжна. Особливо після оголошення мобілізації та масової втечі pociян з РФ.

З 1 вересня діти, що залишаються в евакуації, обов'язково мали розпочати навчання в закордонних школах. Та багато хто продовжує тягнути також українську школу – дистанційно.

Звісно, кожна родина ухвалює найкраще для дитини рішення. Однак я, як мама і як політикиня, що переймається освітою, хотіла б наголосити на кількох важливих моментах.

Перше. Поставте добробут і безпеку дитини на перше місце. Стрес від переїзду та перебування в іншомовному середовищі, що накладається на переживання через війну, і цей й так завелике навантаження для дітей. Накидати згори навчання одразу в двох школах – на мою думку – занадто. Краще дати дитині змогу адаптуватися на новому місці й взяти максимум від навчання в іншій країні.

Друге. Протягом останніх кількох років було створено багато ресурсів для онлайн навчання. Наприклад, у Всеукраїнській школі онлайн є уроки та завдання з усіх предметів, а до кінця року цю платформу обіцяють доповнити так, аби покрити усі теми. Українську мову й літературу, географію, історію України краще вивчати з її допомогою.

Третє. Якщо ви не хочете втрачати місце в українській школі – можливо, є сенс обрати сімейну форму навчання замість дистанційної. Таким чином ви зможете збалансувати навантаження – не треба буде дублювати предмети, які дитина вчить у закордонній школі. Але при цьому у вас лишиться певна підтримка від українських вчителів, а після повернення не треба буде перезараховувати вивчене за кордоном.

Втім, дитині потрібно буде проходити контроль знань – один раз на чверть. Ще один варіант – екстернатне навчання – так у вас буде менше зв'язку зі школою, дитині просто потрібно скласти контрольні двічі на рік, аби отримати оцінки.

Четверте. Якщо ж ви обираєте не залишатися формально прив'язаними до української школи на час перебування за кордоном – це також нормально. Після повернення навчальні досягнення учнів, отримані за кордоном, обов'язково зарахують в українській школі.

Я вважаю, що учні, котрі через війну – чи то через евакуацію, перебування в окупації, чи якісь інші причини – мають освітні втрати, обов'язково мають отримати змогу їх компенсувати завдяки додатковим заняттям. Вже зараз закон «Про середню освіту» передбачає можливість компенсаційних занять, якщо дитина має низький рівень знань з певного предмета.

Я запропонувала МОН уточнити у підзаконному нормативному акті, як це працюватиме саме в умовах війни, і передбачити на це кошти в бюджеті. Наші діти вже й так травмовані війною. Не варто добивати їх навчальним перевантаженням – тим паче коли що для цього немає потреби.