Придуманий сюрреалістичний світ Путіна

В сьогоднішній Росії, як і колись в СРСР, не видно усміхнених облич. Люди в магазинах і на вулицях мають такі «кам’яні» погляди, ніби їх через декілька годин поведуть на розстріл.

Власне так воно і є. Адже Путін, в намаганні повернутися до багатополярного світу, перекреслив всі ті невеликі здобутки Росії на шляху її просування до хоча б слабенької демократії, які існували колись в часи колишнього президента Бориса Єльцина.

А за відсутності політичних і економічних свобод, російське населення не може не відчувати себе ущербним і обділеним.

Адже частині його вдалося побувати за кордонами путінської імперії, і вони там побачили, як можуть жити люди в демократичних країнах, якщо їм не заважають розкрити свій потенціал.

На жаль, Захід не спромігся повністю усвідомити небезпеку, яку несе Путін і його оточення для сучасної цивілізації.

А канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Макрон, підігрують Москві, в той час, коли Росія є смертельною небезпекою для всього світу.

До багатьох лідерів західного світу, на жаль, поки що ще не доходить, що по-справжньому допомагати Україні відбити російську агресію потрібно не тільки тому, що Захід має зобов’язання перед нею, котрі чітко зафіксовані в Будапештському меморандумі. А й ще тому, що це один із головних елементів їх власного виживання.

Якщо Путіну вдасться підкорити силою Україну, то наступними об’єктами для завоювання вже будуть вони.

Сьогодні в світі існує декілька диктаторських режимів. В Росії, в Північній Кореї, Венесуелі, Сирії та ще в ряді держав.

Але з усіх перерахованих тоталітарних країн, тільки Росія є смертельно небезпечною для всього світу.

Оскільки тамтешні диктатури – проблема виключно північнокорейців, іранців, і т.д. А Росія є глобальною проблемою.

Росіяни і далі будуть такими, якими вони й були завжди: параноїдальними, войовничими, відсталими і зарозумілими. Путін хоче встановити новий глобальний баланс сил, в якому керована ним Росія буде головним гравцем на світовій арені.

Світ Путіна занурений в сумнівне минуле колишнього злочинного СРСР. І російський диктатор глибоко переконаний в тому, що Захід, після розпаду Радянського Союзу у 1991 році, неправомірно намагався позбавити Російську Федерацію її законного місця за столом великих держав.

Путін все зробив для того, щоб епоха після Холодної війни поступилася місцем новому, більш небезпечному світу, у якому Росія постійно кидає виклики Сполученим Штатам в кожному куточку земної кулі.

Путін, як колишній дзюдоїст, вирішив стверджувати «велич» Росії (незважаючи на слабкість російської нації), не за рахунок її сили, а вишукуючи слабкі сторони у свого противника. І розуміння того, як він це робить, має вирішальне значення для протистояння Заходу з Російською Федерацією.

Адже з точки зору незаангажованої людини, путінське наполегливе повернення Росії на світову арену, в безумний, параноїдальний і надзвичайно агресивний спосіб, виглядає повним нонсенсом. Проте, не зустрічаючи належного супротиву своїй агресії, Москві часто вдається закріплятися на підступно завойованих позиціях.

У Путіна психологія загарбника, який буде просуватися вперед доти, поки його не зупинять силою.

Тому найкращим рецептом стримування агресії Кремля – є дати йому відчути, що проти нього діє сила, котра в разі необхідності, здатна силовими методами зруйнувати його агресивні плани не тільки в Україні, Грузії чи Молдові, але й по всьому світу.