Путін «кинув» Японію на Курили

Протягом досить тривалого часу Росія робила вигляд, що нарешті готова підписати мирну угоду з Японією і віддати незаконно захоплені в часи СРСР чотири острови. У Токіо чомусь почали вірити, не дивлячись на те, що Путін веде агресивну політику по всьому світу, з Японію він тепер готовий домовлятися.

Але всі крапки над «і» поставив міністр іноземних справ Російської Федерації Сергій Лавров, який повідомив в інтерв’ю «В’єтнамському телебаченню» і китайським телеканалам «ЦТВ» та «Фенікс», що Москва не давала представникам Токіо підстав заявляти про те, що мирний договір буде укладено на японських умовах.

Лавров наголосив: «Наша позиція дуже проста. Для того, щоб вирішувати складні питання, необхідно забезпечити не просто належну атмосферу, а й реальний зміст відносин в економіці, політиці, міжнародних справах».

Російський міністр іноземних справ зазначив, що прем’єр Японії Сіндзо Абе в японському парламенті заявив, що збирається «обов’язково вирішити питання з мирним договором на японських умовах», однак звідки у глави уряду цієї країни таке переконання, він не знає.

Але цікаво, чому японці повірили в те, що Путін готовий віддати вкрадене Росією? Вони що, не знали того, що Москва завжди дотримується формули, «усе, що потрапило до наших рук, відразу ж стає «исконно русскими землями».

Виглядає на те, що Кремль просто водив японців за носа, використовуючи їхню велику зацікавленість у поверненні чотирьох курильських островів – Шитокан, Уруп, Ітуруп і Кунашир, як можливість показати міжнародній спільноті, що з Росією ще хтось готовий домовлятися, незважаючи на західні санкції і ізоляцію Російської Федерації.

Простіше кажучи, Путін «кинув» Японію на Курили. Москві потрібна була легітимація путінського режиму в очах світової громадськості.
Оскільки імітуючи мирні переговори з японцями, цим вони ніби доводили своїм західним противникам, от бачите, з нами можливо домовлятися. Але цього потрібно захотіти.

Але, якщо для Токіо намагання зблизитися з Москвою вилилося в пусте витрачання часу і прикладених зусиль, то Кремль отримав від цієї імітації переговорного процесу значні дивіденди.

Адже японці, останнім часом, намагалися триматися нейтральної позиції в частині питань, у яких би вони мали чітко визначитися, оскільки є довготривалими союзниками Сполучених Штатів.

Тут Москві вдалося переграти Токіо в тому, що вона показала західним союзникам Японії, що сучасна японська влада готова поступатися спільними інтересами своїх союзників, коли мова йде про чисто японські проблеми.

Втім, можна сказати, що прем’єр Японії Сіндзо Абе дуже розслабився, коли почав вірити у те, що японцям вдасться повернути свої території в часи «геополітично божевільного» Путіна, чого не вдалося зробити навіть в епоху відносно ліберального правління Михайла Горбачова, з його «перебудовою» і «гласністю».

Але, якщо спробувати уважно вчитатися в одкровення Лаврова, то тут, крім звичного, «мы родиной не торгуем», можна побачити ще й дещо інше. А саме, «мало пропонуєте».

Таким чином путінське організоване злочинне угрупування, котре з усіх сил видає себе за політиків, ніби запрошує японців до наступного раунду переговорів, де пропозиції можуть бути іншими.

– Ми вам не дуже потрібні острови, а ви за це пропустіть через себе до нас все те, від чого ми зараз відрізані санкціями США і Європейського союзу.

А поки що російсько-японські перемовини – це те ж саме, як і проведення мінських переговорів, де росіяни тільки імітували, що готові домовлятися.

Але у цьому ж інтерв’ю Лавров наголосив на тому, що розміщення системи ПРО США в Японії негативно вплине на російсько-японські відносини. Міністр також зазначив, що це створює ризики і для Росії, і для Китаю.

Ніби Сіндзо Абе раніше не міг зрозуміти з ким пробував домовлятися. Начебто японці в патологічній наївності раніше помічені не були. На що він сподівався, на шулерів, які грають міченими картами?

Адже, якщо дотримуватись путінської логіки, що спочатку японці мусять відмовитися від планів щодо розміщення американської системи ПРО в Японії, закрити військову базу США в Окінаві. Далі визнати окупований Російською Федерацією український Крим російським, війну Росії в Україною – українською громадянською війною, а українців агресорами, котрі віроломно напали на мирний «донбаський народ».

Але які взагалі переговори можуть бути з «кидалами»? Путіністи живуть у своєму кримінальному світі кидків, розводок, підстав і підлості.

І, як завжди, Путін задля міфу «російської ідеї» приносить в жертву реальні вигоди від співпраці з розвиненою і багатою країною – Японією.

Бо навіть коли довічний президент Росії одягає краватку-метелика і корчить на міжнародній арені із себе джентльмена, це ще зовсім не означає, що бандитська суть діючої там влади хоч на йоту змінилася.