У Росії такого рівня ворожості до США і Заходу не було навіть у часи СРСР

Зашкалюючий рівень ворожості до Америки і Заходу вправно нагнітається путінськими штатними пропагандистами на російському телебаченні. Ці «журналісти» за надвисокі зарплати прямо таки зі шкіри лізуть, щоб в точності виконати всі вказівки Путіна.

Але якщо закрити ці передачі, то вже за кілька місяців рівень ворожості до Заходу різко зменшиться, а з часом він може взагалі впасти до стабільного мінімуму.

І вся справа в тому, що обслуговуючи ідеологічну антизахідну доктрину Путіна ці «журналісти» за грубі гроші готові на все.

А не буде Путіна і його надвисокого фіксування учнів одіозного радянського пропагандиста часів Холодної війни Валентина Зоріна – Кисельова і Соловйова, які взяли на своє озброєння інформаційно-пропагандистську зорінську стратегію, пристосувавши її до умов сучасності, то і не буде необхідності у такій пропаганді.

Антиамериканізм – це не винахід російських політиків, це потреба народу, а політики лише підігрують цьому народу, який заражений вірусом імперськості, щоб отримати підтримку знизу.

Але зарозумілий і пихатий Путін і досі не зрозумів, що своєю нерозсудливою, агресивно-мілітаристською політикою він заподіяв державі і народу величезних збитків.

З його вини росіяни стали заручниками і мішенню економічних санкцій. Путін – маніакально небезпечна людина, він цілеспрямовано і планомірно підштовхує Росію до прірви.

І антиамериканізм став культом в путінській Росії. Замінивши марксизм-ленінізм, який культивувався у часи СРСР, на новітню релігію часів «вставання з колін» – поширення «русского мира».

При цьому російська пропаганда не блищить новизною і використовує старі схеми, котрі були добре «відкатані» попередниками нинішнього кремлівсько-попівського агітпропу.

У основі цих невигадливих схем лежить образ «російського валянка», який любить Росію до такої міри, що любов засліплює його, не дозволяючи йому помічати всі жахи буття в ній.

Непорушна аксіома невиліковного імперця звучить приблизно так: «Росіянин за визначенням не може критикувати батюшку царя, віру православну і підвалини російської державності, і всякий, хто на це неподобство здатний підлягає негайному осуду, викриттю в русофобстві і прилюдному засудженню».

Кримінально-олігархічний режим, який захопив владу в Росії, неможливо реформувати, і він тримається за допомогою символу – старіючого «мачо» Путіна.

І в даному випадку можна говорити навіть не про злодіїв при владі, а про банду рекетирів, що вибивають кошти з контрольованих ними підвладних територій, розподіляючи потім невелику з них частину на потреби Росії і її населення.

Ця «гра» явно підходить до свого трагічного фіналу. Оскільки ці персони, що заради своєї особистої вигоди, фактично вже принесли в жертву свій народ і країну, не гідні навіть крупиці жалості.

Хоча яка може бути жалість до Путіна і його подільників? До кого? До карного злочинця, зрадника того народу, який по недалекоглядності і наївності вважає його своїм?

Дияволів не жаліють, жаліють тих, хто загинається під їх чорними крилами.

Ці людці самі вибрали свою долю і фатально тягнуть за собою в безодню весь російський народ.

Нині всі дії цих осіб спрямовані на те, що б не повторити долю попередніх диктаторів Саддама Хусейна і Муаммара Каддафі, але чим активніше вони вживають заходів в цьому напрямку, тим ближче їхній фатальний кінець.

На жаль, небагато хто в сучасній Російській імперії усвідомлює те, що механізм запуску розвалу імперії вже запущено. І тепер не так і важливо чи зруйнується вона під тиском зовнішніх впливів, чи зсередини.

Як вчить історія, Росія вже двічі розпадалася, в 1917 і в 1991 роках. Тепер лише питання часу, коли вона розпадеться втретє.    І залишилося дуже мало часу до того моменту, коли телевізор вже не зможе перекривати пустий холодильник.

Примітивізація, запущена путінським режимом, перекинулась на всю російську націю, що деградує, вироджується, нікчемніє і плутається в оцінках справжніх людських цінностей.

Це, в свою чергу, породжує відчуття безвідповідальності та безкарності, що здатне привести до катастрофи не лише Росію, а й всю світову цивілізацію.

Але ментальний код росіян є таким, що навіть якщо зникне з політичної сцени Путін, як раніше Ніколай ІІ, Ленін, Сталін, Брежнєв, вибір нового «царя» всерівно буде негативним.

Зникне царизм, комунізм, путінізм, система заточена таким чином, що народ знову вибере, замість свободи і демократії, тоталітарну систему.