Стипендії – лише квіточки. Ягідки будуть невдовзі

Аргументація зводиться до таких тез:
– стипендії – це пережиток радянської епохи, анахронізм, і що швидше ми їх позбудемося, то краще буде для суспільства;
– стипендії і так мізерні, за них купиш хіба дві пачки сигарет, то навіщо їх платити?
– студенти мали б задуматися, що в їхньому віці Герої Крут віддавали своє життя за Україну, а не вимагали стипендій (від себе: а Гайдар у 16 років полком командував! Нам так казали в роки нашої юності);
– усіх, хто протестували, треба відправити на передову або рити окопи.

Головне, щоб ніхто випадково не згадав, що у 1968–1972 роках Білл Клінтон та його майбутня дружина Хілларі були активістамі антивоєнних і пацифістських студентських акцій у США. Бо трохи невдобно вийде. (У цьому місці набіжить натовп «розумників», які кричатимуть, що я порівнюю дві непорівнювані війни. Хай кричать. Як писав Степан Руданський, «пускай бабка сєбє паарьот».)
А що ви хотіли? Це – лише квіточки. Ягідки будуть невдовзі. Всяка війна, коли заходить у глухий кут і не демонструє ні подвижок, ні перемог, ні перспектив, породжує антивоєнні виступи, і першою виступає молодь. Гасло Make love, not war! рано чи пізно актуалізується – хоч би якими ура-патріотичними гаслами сипала влада і хоч би як вона заходилася у мілітаристській риториці. Тема стипендій була лише приводом, а не причиною для виступів...
...А що стосується торта, якого кинули в обличчя чиновнику... Тут усе просто. Якщо це «рошенівський» торт – отже, студенти підтримали миролюбну політику президента України. А якщо ні – тоді вже питання до спецслужб. Явно Путін постарався!