Російські ракети знищують українську історію

Вчора у новинах багатьох сайтів є про знищення будинку, в якому частково зберігався архів В'ячеслава Чорновола і його шваґра, теж дисидента Миколи Плахотнюка.

Це безумовно велика втрата. Не знаємо поки, що саме знищене, але якщо там були рукописи, особисті речі – то це те, що відновити не вдасться.

Багато хто питає – а чи були всі матеріали Чорновола оцифровані? Не знаю. Але чомусь думаю, що ні. Бо знаю, що за останні роки ми у Музеї-архіві преси оцифрували більше сотні тисяч одиниць і сторінок, але це навіть не 10% відсотків від зібраного.

У Чернігові це вже сталося з архівом колишнього КГБ.

До війни я кожного місяця звертався до френдів з проханням підтримувати музей гривнею. Ледве назбирували на дві пів ставки по сім тисяч гривень. Іноді і цього не було, тоді витягували гроші з «недоторканного фонду».

Фонди легко давали гроші на кава брейки, але не давали у потрібних масштабах на дигіталізацію, невидиму, але, як показує життя, необхідну частину процесу збереження національної спадщини.

І тут я згадаю, на жаль, невідомого мені експерта УКФ,який минулого року написав, що оцифрування дисидентського самвидаву у рік 30-ліття незалежності – це не потрібна річ.

Звісно, це не повітряний гопак, розумію. Молімося, щоб «Точка-У» таки не прилетіла.

На це потрібні насправді копійки. Нуль цілих хрін тисячних від вартості кілометра дороги. Долі відсотка від вартості куплених міністерствами культури та іншими автомобілів і ремонтів у офісах.

Гроші у державі є. А от мізків і розуміння пріоритетів – бракує.