Чому заколот Пригожина не був інсценуванням

Чому я не вірю в історію про те, що заколот Пригожина був інсценуванням. Та все просто, як мукання. Справа навіть не в кількості знищеної своїми ж російської бронетехніки та авіації. Хоча це також чинник. І не в загиблих з обох боків російських військових – влада це взагалі не вважає проблемою вже давно. Щось зруйнували, згорів завод.

Проблема саме в піарі та психології. І ось тут проблем аж дві. Найменша – весь світ переконався, що російську армію не б'є лише лінивий, реальною силою її назвати неможливо. Сюди додамо наявність самого факту некерованості ПВК. І ось тут друга, головна проблема. Усі побачили безпорадність і боягузливість того, хто претендував на статус Великого та Жахливого. Він не вселяє страху та поваги сильним своїм! Він сховався і нічого не міг з цим вдіяти! Він виповз із грізною промовою і знову сховався.

Це не страшно, а кумедно. І принизливо. І всі слова Лукашенка про успішні переговори, всі відходи вагнерівців та коментарі Пригожина репутацію Путіна не відбілять. Шкоди завдано такої, яку не виправиш.

Він і тепер виглядає слабким та безпорадним. Чи міг Путін планувати таку втрату обличчя з урахуванням його хворобливого самолюбства? Ким його тепер вважає Сі Цзіньпін? Чи Байден? Сла-ба-ком. Це могло входити до планів Пригожина чи, наприклад, Ковальчуків. Але не Путіна. Тож із ним точно ніхто цей сценарій не погоджував. Не беруть до уваги…