Диверсанти досі працюють. Для чого це Росії

Днями мої побратими зі спецпідрозділу «Хорт» затримали ворожу ДРГ. Здається, прохідна новина. Це і є завдання спецпідрозділу. Але є важливий, як на мене, момент. Повноцінну ДРГ з фото та картами блокпостів, об’єктів інфраструктури та свідоцтвами зв’язку с російськими кураторами затримали не біля кордону, а у Києві. І це не перший випадок.

Акцентую – це не бабулька з портретом Сталіна та радянським прапорам, якій скоріше до доктора, аніж до контррозвідки. Реальна ДРГ. Як вважаєте, такі саме ДРГ працюють у області? У Харкові, чи Одесі? У Запоріжці та Донеччині? Здається, відповідь зрозуміла. Працюють. Дуже активно. Що цікаво чи здатні росіяни так впевнено працювати, якби заслали свою підготовлену групу до того ж Київа? Вважаю, ні. Вони дуже швидко погоріли б на незнанні географії та специфічних моментів, їх видав би акцент, «парєбрік» та паляниця.

Цим й маскуватись не треба особливо – тільки під час виконання завдань. А в інший час така людина може їхати з тобою поруч у метро, пити каву у Львові чи Харкові й нічим не відрізнятися. Тільки ні в якому разі не треба влаштовувати «полювання на відьом» щодо переселенців з Донеччини чи Луганщини. Це було б занадто легко. Вербують скрізь і далеко не завжди маргиналів. Змиріться, це правда. Але справа не в тім, ці зрадники справа Служби Божої України.

Щодо роботи ворожих ДРГ в Україні мене цікавить дещо інше. Нащо вони потрібні? Нащо ворогу вся ця інформація?

Якщо питання сформовано правильно, відповідь вже є в ньому. Нічого ще не скінчилось. Нічого. Ворог готується до якихось дій скрізь, а не тільки у червоних зонах. В Київі – теж. Не дуже приємно про це знати, але сховати голову у пісок теж не вихід. Будьте уважні. Допомагайте ЗСУ та представникам контррозвідки. З розумінням відносьтесь до тих, хто чинить спротив саме шпигунам. Від їх праці залежить дуже багато. Або заплющуйте очі. Банальний висновок, ще банальніші поради. Що не робить їх неважливими…