В Україні вже виросло покоління дітей, які не знають російської мови

Аудиторія. Група студентів. Переважно російськомовні. Виконують вправу з української мови. Піднімає руку україномовний студент.

- Я прошу вибачення. У цій вправі треба написати слова українською мовою. Я вивчаю англійську з 1 класу і французьку з 5 класу. Але щось я не знаю такого слова «палєсьЄ». Це не англійське слово. Скоріш за все, французьке. Але й у французькій мові цього слова немає. Я вже словник перерив.  Що таке «палєсьЄ»?

Російськомовні студенти в регіт.

- Ета нє палєсьЄ, муділа! Ета полЄсьє! Лєс!

- Мається на увазі українське слово «полісся» - каже викладач.

- Я знову перепрошую. – каже студент. – Я точно повинен знати, що українське «полісся» - це «палєсьЄ» в росіян? Нащо мені це для знання української?

Отже, проблем вбачаю три.

Перша. Скільки б мови ти не вивчив – усе одно будеш «муділа», бо не знаєш російську.

Друга. Українська освіта й досі зорієнтована на установку, що всі в Україні знають російську. Скільки це буде продовжуватися? Доводжу до міністерства освіти інформацію. В Україні виросло покоління дітей, які не знають російської. Вона їм далека, чужа, не зрозуміла. І росіяни для них, це північний народ, чужий народ, не їхній народ. Ці діти знають українську, знають іноземні мови і не зобов’язані на уроках з української мови знати московитську. Чому українських дітей примушують знати українські слова в парадигмі «масковськіх слов»? Вони живуть зовсім іншим напрямком думок – і він зовсім не в бік північної країни.

Третя проблема. Коли вже мінятимемо в українській освіті рускомірські погляди на український вектор? Довго ми ще будемо заточені на московитів?

До речі. На Запорізькій січі були перекладачі (тлумачі), які тлумачили диковинну мову московитських послів для козаків, щоб козаки розуміли, про що московитські посли белькочуть. Тобто, «муділами» була вся СІЧ?