Дисиденти: рух, який забуваємо

На жаль, я змушений погодитися з його тезою. Річ у тому, що для так званих «міленіалів» дисиденти-шістдесятники є вже занадто віддаленим минулим, для народжених у 2000-му Совєтський Союз є вже чимось настільки нереальним, що й цікавитися ним не варто. Цілком можливо, що роль світоглядних і моральних орієнтирів, якими для мого покоління були шістдесятники й учасники Революції на граніті, для українських міленіалів будуть відігравати герої Небесної Сотні й захисники України у війні з Росією. Втім, це аж ніяк не означає, що феномен шістдесятництва пора забути.

Щоб протистояти забуттю й зробити доступ до інтелектуальної спадщини дисидентів зручнішим, видавництво «Дух і Літера» випустило книжку «Дисиденти: антологія текстів». Солідна, на понад 600 сторінок, публікація, укладена Олексієм Сінченком, Леонідом Фібергом і Дмитром Стусом, дозволяє побачити дисидентський рух 60-80-х років минулого століття у всьому його різноманітті й багатстві. Досить часто у масовій свідомості феномен шістдесятництва зводиться лише до політичного протистояння совєтській системі, хоча боротьба дисидентів передусім полягала в інакомисленні, іншій шкалі моральних і естетичних координат, несприйнятті фальшивого соцреалізму, відстоюванні свободи слова й прав людини.

Українські дисиденти залишили по собі величезний і досі належним чином не опрацьований масив публіцистичних текстів, літературних творів, мемуарів, перекладів, есеїв, документів (не кажучи вже про кіно, музику, твори прикладного мистецтва). Книжка «Дисиденти: антологія текстів»  зібрала найважливіше з цієї спадщини в розділи «Поезія», «Публічні виступи й заяви», «Самвидавівська есеїстика», «Судові процеси (останнє слово на судових процесах», «Свідчення», «Психіатричні і тюремні лікарні», «Інтерв’ю», «Тамвидавівська есеїстика», «Переосмислення». Видання споряджено ретельним іменним покажчиком, примітками та відомостями про авторів.

Важливо зазначити, що в книжці представлені як відомі широкому загалу дисиденти (Стус, Лук’яненко, Сверстюк, Дзюба, Плющ, Марченко, Маринович, Зісельс, Чорновіл, Григоренко, Глузман, Світличний, Мороз, Калинець, Джемілєв, Чубай), так і менш знані, але не менш важливі постаті (Барладяну-Бирладник, Лесів, Підпалий, Ратушинська, Сеник, Сокульський, Сапеляк, Тименко).

Ця антологія текстів аж проситься у шкільні й територіальні бібліотеки, бо найголовнішою її перевагою є компактність: в одному виданні ґрунтовно й системно представлено покоління дисидентів, які не просто боролися за Україну, а й залишили по собі цінну культурно-інтелектуальну спадщину.